Наша стежка ще пахне дощами,
Пахне вишнями і споришами,
Пахне скошеним сіном І стуком багряних сердець,
Там тихенько ще мрія блукає
І пелюстки ромашки зриває
Та ще усмішка, що разом з нами ішла навпростець.
Наша стежка ще пахне все ж літом,
Дивовижним прегарним цим квітом
І водою та листям, несмілими поглядами
Одяглася в чарівне намисто
Мабуть, стежка у степу барвистім
І повітря теж пахне лиш соєю й соняхами.
Сонце тихо рукою махало
Як ми разом собі крокували,
Говорили дурниці і просто уривки із фраз,
Наша стежка ще пахне травою,
Закрутися десь за горою
Лиш було тоді щастя і зовсім не було образ...
