Цвіте абрикоса в синочка в дворі...
А його немає,він там,угорі.
У інших світах,у блакитному небі...
Ой,як же мені його бачити треба.
Ой,як же давно не стрічались ми ,синку,
Забрала тебе в нас лихая годинка.
Чекаємо тебе від того деньочка,
Як раптом не стало у світі синочка.
Віднесли у вирій тебе журавлі.
А потім стежини сніги замели.
І знову прийшла,уквітчавшись,весна.
Та тільки тебе не вернула вона.
Вернулись лелеки у рідний наш край.
Та двір наш минули.Не сказали"Стрічай".
І гуси згубилися у далині...
Нічого від тебе не принесли мені.
Від тебе,рідненький,немає привіту.
Як важко без тебе тепер стало жити.
І звідки тепер виглядати тебе?
Вже скоро і літечко тепле прийде.
Конвалія в тебе в дворі розцвіте.
І ластівка знову гніздечко зів'є.
І жайвора дзвін,що в небо злітає,
Мені голосочок твій нагадає.
Прийди,наш синочку,
Постукай в віконце.
І в нашій оселі
Знов засвітиться сонце.
