(щось на кшталт пісень Ронсара)
Ти в понеділок посміхнулась так, як немовля
Всміхається до матері щоранку.
Й всміхатись буде доки є земля.
Ти немовля моє? Авжеж. І Ти моя коханка!
Ти посміхнулась у вівторок як любов -
З жагою й пристрастю, яку не оминути,
З німим благанням, що не можна не почути!
Що я його почути хочу знов і знов!
Ти в середу всміхалась серед ночі,
Та в світлі місячнім тоді побачив я,
Як зваблюють мене твої, чаклунко, очі
І линуть до душі мов пісня солов’я!
Отак весь тиждень з понеділка до суботи
Я посмішки твої збираю наче квіти,
Щоби їх свіжістю й красою змити
Всі негаразди, прикрощі й турботи!
«Що ж у неділю?» - запитаєш мій читач.
Що робим у неділю не скажу, пробач!)))
Скажу лише, що байдики б’емо
Цілуємось і з вуст вино п’ємо!
