Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Довіряй, але … - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Лилея, 10.06.2018 - 22:56
Ниночка!!! Очень понравилось произведение...Реали жизни...Жаль, что такое в жизни случается...Как хочется, чтоб пенсионеры зажили благополучно и ни в чём не нуждались...Были здоровыми и счастливыми... Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо,солнышко и Вам всего наилучшего!!!
Капелька, 10.06.2018 - 22:47
Випадковості не випадкові.Згоденен з КВолинским и Надією Башинською!На два більше бабуся не помилилась.І не помилилась передати на два більше аж два рази...На жаль такі реалії життя.Твір дуже цікавий і повчальний! Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую за теплий коментар!Нехай ніхто не помиляється і буде повага один до одного!Всього найкращого Вам!
Чайківчанка, 10.06.2018 - 21:59
може в той час з вами розмовляла і збилась.А може ,то якась сила так нею керувала, що так зробила. Вона бідна тай немає, як раду дати собі.А ви проїхали задаром ,щоб її заплатити за цей проїзд. Розумієте про що я.Буває зекономиш на 10 ,а стратиш на 100
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Все в житті буває можливо і так...Та ніхто не збагатіє на отой (п*ятак) Успіхів Вам!
Світлая (Світлана Пирогова), 10.06.2018 - 21:51
" Довіряй, але перевіряй!" - оце 100%. Якщо Ви пишете, що та жіночка старенька, то може й збилася з рахунку, хоч два рази рахувала. Я сьогодні купувала печінку, гроші заплатила, здачу отримала, а печінку продавцеві залишила, добре, що вона мене повернула. І ще наче я не дуже стара. Гарна проза.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Свіланко! Ось таке буденне в нас життя і випадків в чомусь схожих багато. Та так хочеться ,щоб все було допуттяІ життя перетворилось прямо в свято Успіхів Вам! Н-А-Д-І-Я, 10.06.2018 - 21:39
Дякую, Ніно, за таку розповідь..І дуже здивувалася, коли прочитала ваш твір, бо зі мною оце два дні назад була схожа історія. Пішла на базарчик ( він поряд нашого будинку), треба було купити щавель і зварити борщ. Пройшлася, дивлюся, а щавель тільки в одного чоловіка років 45 йому. Подивилася, ще й подумала, а чому це щавель у торбочці, а не пучком.) щось мені не сподобався той щавель, пішла далі. Потім повернулася і купила в нього, бо ні в кого щавлю не було.Щавель був у прозорому мішочку..Хотів ще і другий запропонувати, та я відказалась.. Приходжу додому, розкриваю торбочку, а там весь щавель побитий якимись комахами, весь у дірочках ще й брудний... Ну що робить? Віднести назад і кинути його йому в обличчя? Так я таке ніколи не зроблю..Та й здоров"я треба для цього. Сама ж винувата..Чого повірила і не подивилася, що беру. Прийшов чоловік, я йому оце розповіла і сказала: чому люди такі підлі (продають те, що треба викинути), а я така довірлива дурочка.Усміхнулася... Та і все. У нас ще виховання тих часів.. Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Надійко! І ви теж " Довірко". Буде нам наука...Та скажу не мукаНе берім до серця, бережім наші озерця Бо життя одненке Хоч й живем сумненько! Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хто знає Все можливо! Щиро дякую, Вам шановнийЁ
|
|
|