Тужавий щем зринав увись... курли,
Весняна ніч мелодію ковтала.
Понесли вдаль журавлики — бусли,
Далеко десь за обрієм лунала.
Як віск згорає лебедино день,
Зробився кажуть, я мудрішим.
Цей день, натхненнь моїх, і одкровень,
Чомусь здається є найголовнішим.
Життя маленьку часточку взяли,
Взяли самі і навіть не спитали.
Дні пакували складені в сури,
Прихід новий у світ цей готували?
А я ще тут живильний п'ю женьшень,
Цей світ душа покинуть не бажає.
Недоспівав ще тут своїх пісень,
В широких грудях серденько порхає.
Напевне ще потрібен тут Богам,
Не випито гірке, моє страждання.
Небесний не зготований вігвам,
Ще не наспіло вечора смеркання.
Весни буяння сонячно зірву,
Черпну у Бога райдужної мрії.
І допишу... нескінчену главу,
Не всі мої вже скошені надії.
Цікава поезія. Зверніть увагу: тужавИЙ біль (чол.рід), натхнеНь; також слід виділити комами з обох боків вставні слова у цій позиції: кажуть, напевне,здається.Порхає - русизм, пурхає - укр. слово.
Цікава поезія. Зверніть увагу: тужавИЙ біль (чол.рід), натхнеНь; також слід виділити комами з обох боків вставні слова у цій позиції: кажуть, напевне,здається.Порхає - русизм, пурхає - укр. слово.
