Розкажу вам, діти, небилиці.
В мандри йти зібралися синиці.
Це було під Новий рік, малята.
В час, як світ готується до свята.
Коли лад наводять у будинках,
Прикрашають кульками ялинки,
Як вогні запалюють у місті.
Запікають ковбасу у тісті,
А в синиць – ні зернятка у сховку,
Ні сорочок, ні спідниць із шовку.
Тож шукати щастя подалися
В край, де ходять слоники і рисі –
В Африку, ви мабуть, зрозуміли.
Крила від дороги їм зомліли.
Сіли, де снігів нема, спочити,
Карту розіклали, стали вчити
Свій маршрут, щоби не збитись з курсу,
Не згубити зайвого ресурсу.
Щось знайшли собі малі на стежці –
(Черви!) – підкріпились нарешті.
Трішечки на гіллі подрімали
І у небо знов тільця підняли.
Прибули до Африки надвечір.
Вмили лапи, голови і плечі,
Впхавши їх у річки теплу діжу.
А тоді пішли шукати їжу.
Нишпорити довго не прийшлося.
Вдосталь їжі їм усім знайшлося.
Гусінь попадалась їм щокроку.
Животи наситили нівроку.
Цілий тиждень пташки раювали –
Їли, пили, милися, гуляли.
Крокодил катав їх в океані,
Погойдали мавпи на ліані.
Слон віддав їм для спочинку спину.
Тигри запросили на гостину.
Миші їм тканин із трав наткали,
Одяг зшили і подарували.
Заспівали птиці Богу псальми.
Мавпи скриню їм сплели із пальми,
А удав дав меду та пшенички.
Друзям уклонилися синички.
Скриню із дарунками взяли,
І додому пташки відбули.
