ВКРАЇНСЬКА МОВА
Мов ластівка, мов пісня колискова,
В душі народній ти завжди жила.
Бо несла невмирущу силу слова,
Таку, що серце вільним берегла
Та час минув і вдома безталанна,
Як та жебрачка – владні знов чужа,
Ти ходиш десь селом, та й то омана
Болить – серденько і пече душа.
Що сталося з тобою, рідна мати
Забута дітьми, знову, мов полин,
Гірчить та кров, бо за тебе розп’ятий
Не один раз вже був соколе-син.
Так давить серце.. чи пекельна зрада ?
Не чую я з екранів рідних слів!
Газети і журнали ще й естраду...
Немов верстат москальский захопив!
Ні, я не проти руського «язику»,
Але скажіть мені, за що іде війна ?
Коли душею стали ми безликі?
Коли матуся мовби не рідна…
Вже й в школі – в кут окраїни затисли .
Рахуєш безталанні свої дні
О мово, золота душі колиска!
Відкрий що буде далі хоч мені
О мово, мати волі та єднання,
Душа твоя у істині свята,
Повстань над Світом із Зорею ранньою.
Бо в серці ще живе свята мета.(Анфіса Букреєва-Стежко)
