Ранкових свіжих хмар у жменях на сніданок
До твого ліжка на світанку принесу,
Хай звично кілька нот сфальшивлю із веснянок,
Та все ж на вушко проспіваю, як люблю.
Торкнусь, мов крилами бджолиними до квітки,
Губами грішними до ніжних твоїх вуст,
Щоб посміхаючись, цілуючи радіти
І шепотіти щемно: Ти найкраща з Муз!
Моя не співана, не вивчена ще пісне,
В душі з метеликами, в серці, в животі,
Моє блукаюче коханнячко, осіннє,
Зіграй мелодію вже пристрасті мені.
Дай побажання прочитати в чистих нотах,
Щоб разом нам заграти в такт романс-любов…
Втопитись в музиці кохання мов у водах,
Чи заблукати у симфоніях дібров!
Ключем скрипковим я відкрию твої двері
І зроблю все, щоб навіть Місяць застогнав…
Щоб там на сьомому, де ангел всівся, небі
Амур під пристрасть нашу тихо засинав.
