Я хочу просто розчинитись у повітрі
Щоби ніхто не міг уже заборонити
Літать по світу і купатися у вітрі,
Бо без свободи неможливо мені жити.
Не можна жити у постійному контролі,
Все набридає й сил уже немає
Як серце б'ється й тихо прагне волі,
Здається, цілу вічність вже чекає.
Лиш самостійність, самостійність, самостійність...
Та дайте хоч можливість проявити!
А потім сварите мене за емоційність
Не бачу сенсу лиш в будинку жити.
Як пташка прагне полетіти в небо,
Розкрити крила в вільному польоті
Так і мені свободи тепер треба,
Уже набридло жити в позолоті!
Навіщо обрізати пташці крила,
Від небезпек її застерігати?
Коли достатньо щоб була вона щаслива
Трішки свободи їй подарувати...
Ви можете замкнути мене в клітку
І ще ланцюг на шию причепити,
Та говорити лиш через решітку,
Дорослішання вже не зупинити!
Не розуміють, навіть слухати не хочуть!
І як же бути далі? Що робити?
Як обіцянками лиш голову морочать
Мені шістнадцять, я теж хочу жити!
