"Мова моя українська пісенна
В світі поезій - безцінна прикраса!
Лесине слово і слово Тараса -
Ніби птахи у польоті натхненнім..."
******************
В рожевому небі симфонії грому,
А там, - за рікою, блищать блискавиці!
Ось ось піде дощик. Нап*ється водиці
Земля моя рідна. А я біля дому
На лавці притишкла, смиренна й щаслива.
Бо це ж таки радість: в цей вечір травневий
Дивитись на квіти, на небо, дерева.
На світ мальовничий, чекаючи зливи.
Промокнути хочу, з цим світом, до нитки!
В обіймах весни і дощу - танцювати!
О, Земле кохана! Хіба ж це не свято,
Хіба ж це не щастя: з тобою радіти?
Здається, закохуюсь більше і більше
В години безцінні, в життя неповторне!
Нехай мене злива до себе пригорне,
Як я пригортаюсь до яблунь і вишень
В чудовому, рідному, милому краю,
Щоб знов відчувати в собі сподівання!..
І серцем усім прокричати зізнання:
Кохаю тебе, Україно, кохаю!
Кохаю й не можу про це промовчати!
Люблю тебе, Земле, безмірно й дитинно!
Щаслива, що можу ці світлі хвилини
На мові пісенній своїй змалювати!..
