У цьому світі, ненажерливому до грошей,
Де кожній душі бракує часу на спокуту,
І я - вояжер, і ти - вояжер.
Чого ти шукаєш тут,
Тут, де є уже все?
Бо я вояжер,
Що шукає твоє лице
І блиск у твоїх очах.
Валіза у мене - одна,
Я несу у ній час,
Бо тільки для нього і
Стало місця.
Легкий, наче джаз,
Про нас й не про нас,
Забутих всіма,
Ще гірш - одне одним,
Тому - і Богом.
Я їду туди,
Де сонце
Купає в воді
Натруджені свої промінці,
Де місяць
Остуджує
Бліде своє серце.
Туди, де знаходжу
Лице твоє,
Себто спокуту.
А ти, вояжер,
Чого ти шукаєш тут?
