Каштани запалили білі свічі,
І заглядають дивно у вікно.
Так придивляються мені у вічі,
Мов дивляться німе кіно.
На них дивлюся я, милуюсь і радію,
Весна принесла такий дивний цвіт.
Надію нову, віру щиру й мрію,
Аби порадувати увесь білий світ.
Горять свічки і запахом дурманять,
Пелюстки ніжно між собою гомонять.
Каштани ніжністю й красою манять,
А мої думи у минуле знов летять.
Отак цвіли каштани біля школи,
Травнева ніч сховалася під вишнею.
Тоді сказав ти ; « Не побачимось ніколи…»
З тих пір в житті твоєму стала лишньою.
Каштани знову свічі запалили
І поглядають лагідно в вікно.
Не воруши, не згадуй, як любили…
Того не вернеш, що було давно…
06.05.2018 р
