Пішов я сьогодні у гори Карпати
Й присів відпочити на поляні одній.
І глянув у низ, де як вулики хати,
Де все, наче казка, - дивись і радій.
Тут кожний куточок покритий красою,
У світлім серпанку блищить, мов цвіте.
Тут кожна билинка омита росою,
Й немов в дендропарку, віками росте.
Проходять тут грози, дощі, заметілі
І весни, і літа бушують щораз.
І осінь не спить, а завжди при ділі, -
Малює картини свої на показ.
Це край мій любимий, земля моя рідна,
Це частка, Вкраїно, твоєї краси.
Ти Матінка наша велика, погідна,
З тобою нам жити, творити, рости.
Ніколи, ніхто вже тебе не здолає,
Й не буде господарем в тебе чужий,
Бо всі, хто живий, тебе любить й кохає,
І навіть, що вродиться, - буде такий.
Тебе не забули й нащадки тих предків,
Що в різні роки залишили свій край.
Вони привітали свободу найперші
Твою, моя мила, про це пам"ятай.
Живи й процвітай, Україно, на волі
Хай слава твоя облітає весь світ!
Бо ми дочекались щасливої долі,
То хай росте в мирі і в щасті наш рід.
- = = - = -
Повільно дні ідуть, минають,
Стають все довшими також.
А мені рочок добавляють
І цього стримати не мож.
Надворі легкий вітер віє.
Весна іде давно уже.
Кругом цвіте все, зеленіє
І на очах у вись росте.
Йдуть й усміхаються прохожі,
Радіючи новій весні,
Бо дні стають теплі, погожі, -
Це значить будуть врожаї.
А я присів в траву духмяну,
Що виросла в нашім саду,
Й думками в молодість загляну,
Бо більше там вже не буду.
Пройдуся по стежках знайомих,
Згадаю й те, що не зробив.
Бо знаходити невідомих
Задач й ідей я все любив.
Тепер в душі переглядаю
Прожиті роченьки свої.
І наче з книжки їх читаю,
Ті всі далекі, давні дні.
А весна йде і поспішає,
Щоб не прогавити пору,
Бо десь вже й літо теж чекає,
Щоби принести нам красу.
ID:
789260
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 27.04.2018 12:32:55
© дата внесення змiн: 27.04.2018 12:32:55
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
