Заблукала в собі ... Не треба багато думати - кричать . Воно так зрозуміло , та на весні якась суму печать . Ще й дощі , сірі хмари . Ластівко , чому ти без пари ? А квітка впивається , тішиться росам . Заблукала ... В криках пустоголосих .
ID: 789096 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 26.04.2018 10:39:18 © дата внесення змiн: 26.04.2018 10:39:18 автор: БЕЗ
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie