Любов сама людей знаходить,
Її не можеш зупинить.
Вона закоханим даєтья
В очах іскрить, сміється.
Ні в день, ні вніч вона не спить.
Вона у полі між квітками,
В житах, на нивах колосить.
І волошками між житами,
Яскраво синіми очима,
Дарує радість й веселить.
Любов садами розквітає,
Духм'яним пахощем п'янить.
В плодах червоної калини,
Терпкого терну та шипшини,
Медовим солодом манить.
Любов природа надихає,
Кохання серцю надає.
І образ цей в душі бажанний,
І лик лише один коханий.
Що жить спокійно не дає.
Любов не має пори року,
Підвладні їй людські роки.
В людей коханням вона зветься,
Вона одна на двох дається -
Мужчині й жінці на віки.
Вдячний і дуже радий.
Надіюсь, щоб муза мене не покинула.
Також впевнений, любов - це міць, сила яка вплітається вжиття і збереже світ. Хоча людина в природі - розрушитель.
Дякую, що завітали і мене зрозуміли. Наша матінка-Земля красива і ніжна. Вона народила ніжних жінок, а ми так собі, збоку - але козаки, воїни.
І в цих умовах рояться приемні мрії, почуття. Які лягають словами на папері.
Любов сама людей знаходить.Її не можеш зупинить...Вона одна на двох дається -Мужчині і жінці на віки!
Сокол відповів на коментар Лилея, 17.04.2018 - 06:21
Велике спасибі, ви мене зрозуміли. Я думаю, що люди влюбляються більше з першого погляду, та не признаються в цьому. Є якась засторога, може від зглазу, чи що, може обережність.