У вагон з вагону йду по електричці —
Пропоную власні книжечки свої.
Та чому від мене геть свої обличчя
Відвертають люди, непривітні й злі?..
Як їх надихнути, як їх оживити,
Як вернути віру їм, що шахраї
Є не всі навколо, як в них пробудити
Знов відкритість, щирість — ось думки мої...
Мабуть, все, що треба, — просто не спиняти
Укладати сили і життя своє
В їхнє спільне щастя, про країну дбати
І цьому віддати все, що в мене є.
Вірші — тільки частка їм мого служіння.
І не кожен здатний зрозуміти їх.
Маю присвятити серце, час та вміння
Я прекрасній справі, що вдоволить всіх.
Ця прекрасна справа є допомагати
Панові Михайлу знищити все зло
В нашій Україні та побудувати
Лад новий, щоб з нього все нове зросло:
Етика, свідомість, стиль життя, культура,
Хоч все це насправді зовсім не нове.
Все це споконвічне, як сама натура
Нашого народу, в нас яка живе...
02.02.2017
Київ
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html