Знай - радость без печали никуда,
мажор сливается с минором.
И всё же, нужно подойти к ним, да,
прозрачность грани видеть взором.
За ней есть отражение твоё,
переливается потоком,
как будто среди гор луна свет льёт
на то, что не поймаешь оком.
Смотри и слушай. Лишнее отбрось.
Ты перешёл свои границы.
Среди тонов есть к каждой тени мост,
пусть мудростью он озарится.
Иначе не увидишь жизни свет,
ведь лишь она даёт на всё ответ.
09.04.18 г.
Сонет 13
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784259
Надія Медведовська
Так, радість без печалі – нікуди,
Мажор не відділити від мінору.
Та все ж до них сміливо підійди,
Щоб роздивитись близько грань прозору.
За нею – відображення твоє
Живим переливається потоком,
Немов посеред гір луна зіллє
Те, що вловить не можна тільки оком.
Дивись і слухай. Зайве все відкинь.
Ти перейшов уже останні межі.
Серед усіх тонів – знайома тінь
Твоє обличчя мудрістю змережить.
Без неї світло світлим не бува,
Бо це вона у щасті ожива.
25.03.18 г.
