Він міг назвати міною снаряд,
І зовсім був не схожим на героя,
Як підліток, зелений ще солдат,
Прикурюючий поряд після бою.
Він в полк прибув, коли ішли бої,
Салага - охрестили його з жартом
І з фляги посвятили у свої,
Хоча не думали, що буде вартим.
Давно було, а пам'ятаю як
Тодішній бій розкручував картину,
Як наповзаючий російський танк
Впритул уже обстрілював хлопчина.
Вони ішли - чотири по снігу,
Стріляли з кулеметів, а навпроти,
Нервуючи, піхоту на бігу
Від танків відсікала наша рота.
Завмер один, і щезнув у вогні...
За мить, ще два роззулися на міні...
А той що поряд повз, і від броні
Іскрили рикошети біло-синім.
І коли холод крався по спині,
Коли бувалих зрадила відвага,
З окопа, їхні прилади скляні
Впритул кришив короткими Салага.
Не впустить бій засліплену броню -
В два попадання їх пробили ПТУРом.
І чорний дим тягнувся від вогню
В зимовий день, холодний і похмурий.
Горів метал. Розносив вітер чад
І дух людський, горілий, після бою.
А поряд перекурював солдат,
Із вигляду не схожий на героя.
я ж директор дитячого оздоровчого закладу відпочинку... я в них щоденника не запитую 
вони у нас всі талановиті та артистичні 
