Забуте багаття знайшла за горою.
Ще жевріла в ньому жарина.
Я думала - трохи погріюсь, постою.
Холодна-бо видалась днина.
Тепла було мало. Вітри холодили,
шмагали у очі до сліз.
Я трохи лиш хмизу йому наносила
і вогник з жарини підріс...
Горіло, горіло. Топило, топило
довкола і криги й сніги.
Лиш руки нагріла, а серце зітліло
і темінь лягла навкруги.
Заграй мені, Доле! Співай мені, світе!
І лютим дощем упади.
Багаття гасити, мене воскресити,
принести живої води.
Нікому б не знати такої спокути!
Тай я б собі мирно жила,
якби не підклала жариночці труту
й добра не чекала від зла...
20.03.18.
