Ми повертаємось в далекі ті часи,
коли не було слів а була зброя і кулаки.
Не розуміли силу слова і добра,
а правда була там,де була сила і війна.
Задуматись не має часу і навіщо,
коли є сила в кулаках,потиснеш горло міцно.
Ось так живемо ми в теперішні часи,
в первісний лад вертаємося ми.
Та ось біда,що теперішня зброя -гроші,
і встояти перед ними люди вже не взмозі.
Вбиває душу а потім убиває зір,
заразу взявши в руки,стаєш як хижий звір.
Є одиниці,що не хворіють на оцю заразу,
але повірте захворіють,тільки не одразу.
Так прикро,що спускаємося в низ-
по еволюційних сходинках,що раз то в глиб.
А хочется кричати,що є сили-
я людина і народився від людини.
І хочу бути людиною усе своє життя,
а ще я хочу,щоб так кричав не тільки я.