Ти не знаєш, як серце болить
Десь між п'ятою й шостою ранку...
Вже і гуси сидять біля ґанку...
Валідол під язик...А воно все щемить.
Вже й сусідка спросоння бреде:
-Чом ще світло не блимає в тебе?
-Що ти! В тому не було потреби.
Хай Господь твої діти й тебе береже.
-Що там! Знаю, як серце болить,
Бо й сама до таблеток звикаю...
-Що робити з гусьми, я не знаю,
Бо вже чай твій, Касюню, з малини, гірчить...
-Що ти, що ти, Гануню! Не смій!
Як же бульбу садити без тебе?
Вже не сіре - голубиться небо...
Молочай зацвітає - закликує рій.
-Скільки б меду я не запасла -
Все, що мала в житті, роздавала...
-Пам'ятаю: корову тримала,
І "молочне" до си́ріт сусідських несла́.
Вже і діти в сусідки зросли,
І корова своє відслужила.
-Я, Касюню, вже досить прожила.
Наче корені - руки, пекучі вузли...
Ще гусак гелготів під вікном,
Знав: не всипле вже зе́рна Гануня.
Вийшла мовчки із хати Касюня,
Утираючи сльози скупі рукавом.
