Підковка із дзвіночком на дверЯх,
Прикрашена бусинками з коралу.
Щоб завжди було щастя у гостях,
Притримуюсь такого ритуалу.
Коли роса умиє новий день,
Руками доторкнуся до підковки.
Удачі попрошу собі лишень.
Нехай вона не промине домівки.
І я відкрию настіж усі двері,
Розлийся світлим променем...прошу!
І інша я у новій атмосфері.
Щасливою вже бути так спішу.
От тільки б десь його не загубити,
На вікнах усі штори опущу.
Моїх гостей все ж треба задобрити,
Найкращими їх стравами вгощу.
Накрию стіл, відзначу своє свято.
Найкращих друзів в гості запрошу.
Їх вірність зберігаю завжди свято.
І без уваги їх не залишу.
Домашні обереги будуть поруч.
Домовичок й пухнастий білий кіт.
Й сама присяду біля них, праворуч.
Усі вони чудовий життя цвіт...
гарно. Душевність і домашній затишок. Підкову в багатьох культурах трактують по-різному. Англійці та ірландці вважають, що треба розташовувати її ріжками вгору – щоб щастя і добробут не витікали. У Мексиці підкову прикрашають стрічками, монетами і ликами святих. Італійці вішають підкову так, щоб кожен, увійшовши до помешкання, її зачіпав. В Україні розміщують підкову ріжками вгору, щоб хата була, як повна чаша. Вона висить досить високо – чіпати її нікому не можна.
Хай підкова Надії приносить щастя, добробут, мир, спокій автору гарного вірша, прихильним читачам, котикові та Домовичку!.