Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Випадок в школі /проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: Випадок  в школі  /проза / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 13

Пошук


Перевірка розміру




Випадок в школі /проза /

ВИПАДОК В ШКОЛІ Зимова ніч заглядає в вікно… І по кімнаті чути годинник «Тік - так, тік-так».. Знову не спиться.. Але ж і місяць здається не вповні, чи його зовсім немає? Бажання дізнатись, позирнула до вікна, то світло від снігу, добре насипало за два дні. А місяць десь сховався поза хмари, між ними де-не-де ледь видно зорі. Мабуть зима відтанцювала свої танці, адже останні дні лютого. А на годиннику третя година ночі, чому проснулася? Що вкотре не дає спати? Останнім часом я ніяк не можу збагнути, чомусь мої думки переносять мене в школу. Це ж треба, минуло більше п`ятидесяти років, а все один і той же випадок перед очима, неначе все було зовсім недавно.… Я проживала в містечку селищного типу Козача – Лопань. Це містечко в Харківській області, мало населення майже сім тисяч. Воно зовсім не далеко від Росії, якщо брати відстань по залізниці, то лише до двох кілометрів, не більше. Пригадую, як ми, босонога дітлашня, юрбою бігали, обожнювали грати в ігри; »Квач»,»Схованки». Подалі від будинків і вулиці, між полем і посадкою, стелилася широка дорога вздовж залізничного полотна, було де розгулятися. Ми бачили невисокі бетонні стовпчики, пофарбовані в білий колір з двома зеленими смужками, колись це був кордон з Росією. Тоді ж цим зовсім не переймалися, адже був союз. Цікава назва містечка походила від двох значень. Розповідали старші, що в сімнадцятому, вісімнадцятому столітті в цих краях на річці Лопань переховувалися вільні козаки від переслідувань. Воно розміщене по дві сторони річки, а річку Лопань назвав один з царів. Одного разу він переїжджав в кареті, через міст, який був збитий з товстих дерев`яних брусків. Карету дуже трусило, ця незручність роздратувала його, він вирішив подивитися, чому ж така дорога? Поспіхом взявся за поручень карети, в цей час з пальця знявся перстень і звичайно ж полетів донизу. Бруски дерев збиті не щільно, перстень впав в воду, от він і висловився «злопала». Від тої пори, по розповідям старших, пішла така назва, а чи то правда, чи легенда, але люди вірили цьому. Річка - красуня, широкою стрічкою тягнулася через містечка, по обіч неї широкі, квітучі долини з розлогими вербами, високими стрункими тополями, густими кущами шипшини… Ми в дитинстві мали можливість біля річки вволю награтися в м`яч, купатися, засмагати, а й часом і порибалити. Дітей, шкільного віку, було в містечку багато, тому і мали ми дві школи. Одна з них, «стара» - так всі її називали, в ній колись вчили «Боже слово», лише після 1920 року зробили семирічне навчання, а згодом восьмирічне. Друга школа двоповерхова, неподалік від центру, була побудована в 1939 році та нажаль довго дітям навчатися не вдалося, почалася Друга Світова війна. Німецька авіація розбомбила школу вщент. Німці три рази заходили і виходили з містечка, багато біди принесли населенню…. Лише в 1952 році відбудована школа прийняла учнів. Красива школа, побудована буквою «П», з просторими класами, здоровими вікнами і широкими коридорами. Ця школа прославилася в Харківській області, при ній був відкритий музей «Ніхто не забутий - ніщо не забуте». Навіть приїжджало телебачення з Харкова на відкриття цього музею, згодом навіть показали по телебаченню. Я приймала участь в роботі музею, так, як і деякі інші школярі. Нас називали слідопитами, ми знаходили і провідували ветеранів, знаходили матеріали для музею, родичів, фото, листи. За мною був закріплений стенд Володі Головіна, ще до цієї пори пам`ятаю кілька рядків з листа до дружини. Він писав російською мовою -» Отвори потихеньку калитку, дорогая подружка моя, посмотри на дорогу получше по которой меня увели». Я і в той час і до цієї пори не можу зрозуміти одне, чому всі собі перемоги приписувала комуністична партія? Адже більше загинуло простих бійців і більш тяжку роботу виконує завжди простий народ. Зізнаюся, ці люди в мене визивали неприязнь, я вважала, що так не чесно. І за другим критерієм вони майже всі стверджували, що Бога немає. Це визивало в мені здивування, адже мої батьки вірили в Бога і нас виховували притримуватися всіх релігійних свят, тож я вважала краще вірити батькам. Нас ніхто не запитував, чи ми хочемо в жовтенята, чи в піонери, твердили одне, не можна ганьбити школу, партія сказала треба, значить треба. Нова вчителька з географії прийшла в наш клас в другому півріччі, ми навчалися вже в сьомому класі. Їй було тридцять три роки, саме такий вік, як розіп`яли нашого Всевишнього. Та вона нажаль була зовсім протилежність його навчанням. Занадто пишалася собою, що була членом комуністичної партії. Напевно не було такого уроку, де б не підкреслила, що Бога немає. Сама ж на вигляд доволі симпатична, світло-русяві коси, підстрижена під »Каре», круглолиця, на обличчі декілька веснянок. За статурою відносилася до повненьких жінок, слідкувала за своєю зовнішністю, користувалася косметикою. Приваблива, на перший погляд, ввічлива, але погляд її чорних очей визивав страх. Вона завжди дивилася на учнів хитро. Любого учня, який був біля дошки змірювала з ніг до голови, немов оцінюючи, а потім обов`язково скаже щось таке, щоб принизити учня, то не так одягнувся, то їй не подобається зачіска. В післявоєнний час до школи ходили не в формах, не кожна сім`я могла собі дозволити придбати її, адже життя тільки набирало обертів. До того ж, в Харківській області, літо тисяча дев`ятсот п`ятдесят третього року видалося дуже спекотним, врожай зернових був нікудишнім. В основному сім`ї були не маленькі, прогодуватися було важко, що вже говорити за одяг. Нас дивувала поведінка цієї вчительки, вона в любій ситуації розхвалювала комуністичну партію. Інший раз було вкотре скаже, «Мені вас доручила комуністична партія, щоб я вас витягнула зі злиднів, тож навчайтеся і пам`ятайте, хто вам зробив таку ласку!». Ні ми не могли її прийняти напевно не тільки із-за поведінки, а й з того, як вона одягалася. Спідниці були занадто короткі, коли присідала на стілець, то вивалювалося жирне тіло, адже розпірки були, можна сказати до сокровенного місця, то по боках, а то часом і спереду. Не соромилася нікого, але ж сьомий клас, це не четвертий, чи п`ятий, в дітей саме перехідний вік. Вчитися хотіли всі, але такої поведінки хлопці не витримали. Хіхікання по класу, коли проходила між рядами парт і навіть кидали вслід кульки з паперу, а часом хлопці стріляли з рогаток. Вона чи не помічала, чи не придавала цьому значення, не звертала уваги, бо продовжувала одягатися так, як і одягалася, як то кажуть, в тому самому дусі. Ще зимою, не так все помітно, а з настанням весни, було неприємно бачити резинки, з під спідниці, які тримали капронові панчохи. Робила вигляд,, що так і треба, цим не переймалася, до того ж, ще й блузки одягала з великими вирізами на грудях, як тільки нахилиться, то груди мало не випадали з білизни. Були випадки, що декілька раз залишала четверо самих сміливих хлопців після уроку, читала моралі за поведінку. Особливо в нас в класі був Володя Г, він навіть їй в очі говорив, може б спідниці трохи довші носили та вона тільки після цього приходила, ще сердитіша. Все вихвалялася, що комуністка, що її виховала партія і вона знає в чому їй ходити вдягнутій і, як себе поводити. Звичайно учням були занижені оцінки, але скаржитися на неї всі боялися. Весняний ранок збирав учнів до школи….. Хтось з дівчаток приніс тюльпани з розквітлим бузком, поставив на підвіконня навпроти класу. Біля нього вже стояло декілька учнів, гомоніли, але ніхто не заходив, хтось повідомив, що сохне підлога, після прибиральниць. З хвилини на хвилину мав продзвеніти дзвоник, нарешті з класу вискочило кілька хлопців, всміхаючись, пропускали учнів в клас. Голосно дзвонив дзвоник, всі відразу зайняли свої місця, адже перший урок мав бути з географії. В вікно привітно заглядало сонечко, яскраві промені бігали по квітам на підвіконні. Нічого поганого і не передбачалося… З гордо піднятою головою, вчителька зайшла в клас, як завжди привіталася. Взяла журнал, підійшла до вікна, позирнула на букет, а потім часом подивлялася надвір і одночасно зачитувала прізвища учнів, перевіряла хто є, кого ж немає. Аж раптом в двері постукали, до класу зайшов розчервонілий Володя Г, вибачився за запізнення, вона незадоволено поглянула на нього, потім на годинника, але нічого не сказала, дозволила присісти на своє місце. Цього теплого весняного ранку, одягнена була в коротеньку чорну спідницю, з великою розпіркою збоку і в шовкову, голубу блузку з вирізом на грудях, кругом якого йшов пишний волан. Вона від нього виглядала, ще пишнішою, хоча на сідницях спідниця так облягала, ледь - ледь не тріщала, намагалася приховати її пишне тіло. Як завжди, вчителька ходила між рядами, розповідала про моря, це була нова тема уроку і визвала Таню Д. до дошки, на якій висіла карта світу. Таня уважно слухала вчительку, в любу хвилину була готова указкою показати, де і яке море розташоване. Вчителька, нічого не підозрювала, наважилася присісти на стілець… Раптово опинилася на підлозі, задравши ноги догори… «Ух»,- пронеслося по класу і в кожного з учнів страх в очах, що буде далі? Хтось від несподіванки схватився за голову, хтось рукою собі закрив очі, а хтось стояв розкривши рота, намагаючись приховати усмішку. Той стілець під нею розсипався, як паперовий будинок. За мить зірвалася з підлоги, схватила одну ніжку від стільця і зі всієї сили вдарила по першій парті. Ніжка в руці розкололася навпіл, одна половина відскочила на підлогу, друга половина залишилася в руці. Зелений відтінок ліг на обличчя, губи трусилися, знервовано махнула рукою в якій тримала кусок ніжки від стільця і вдарила по голові Валю С. Ми були шоковані, хтось з дівчат від несподіванки вирячив очі, хтось знову схватився за голову. Дехто зірвався з місця, просто стояв, намірився підійти до Валі С.. Дівчина схватилася за голову, тихо заплакала. Вчителька закричала хриплим голосом, -Встати! Її чорні очі палали вогнями ненависті, обличчя трусилося, чоло покрилося краплинами поту. Ми ж звичайно, всі, як один встали, з під лоба позирали на всі сторони… Хтось ледь чутно хіхікав… Вона крутнулася, кивнула рукою до Тані Д, а потім в сторону парт, дала зрозуміти, щоб та йшла на своє місце. Потім зі всієї сили кинула на підлогу біля дошки другу половину ніжки стільця, ту, що була в руці. І поспішаючи вийшла.. Дівчата збіглися до Валі, вона в істериці збирала речі, вони намагалися її заспокоїти, допомогли зібрати речі в портфель. Валя нікому не дала подивитися, що на голові під волоссям, весь час трималася рукою. Схлипувала, сльози котилися наче горошини, махнувши рукою, поспішила додому. В класі тихо, напевно б було чути, як летить муха, з коридору долинав чийсь голос, але про що була мова, не можна було зрозуміти. Першим зайшов директор школи, за ним слідом бліда вчителька з географії і червона, як рак наша класний керівник. Директор пройшов між рядами парт, суворо подивляючись до кожного учня, потім підійшов до розібраного стільця, присів біля нього, хитаючи головою, зібрав в оберемок. Піднявшись, з сумом подивився на нас і голосно звернувся до вчителів, - Дізнаєтеся хто це зробив, прийдете з ними до мене в кабінет. Вчителька з географії поспішила слідом за ним… Класний керівник не кричала, прочитала мораль за ганебну поведінку. Наполягала, а згодом і вмовляла, щоб зізналися, хто наважився це зробити. Володя таки не витримав, розказав про поведінку вчительки і, що не раз їй хлопці робили зауваження щодо одягу. Дівчата одна перед одною розповіли, чому пішла Валя С. додому. Від почутого, вчителька миттєво зблідла і вискочила з класу. Через декілька хвилин повернулася, дала нам час - один урок на роздуми, щоб зізналися, вказали, хто зважився на такий вчинок? Всі мовчали, як партизани…. Що сказати, «діточки», це напевно саме такий вік, впертості, непокірності, проява своєї особистості. Звичайно ж, хтось знав, хто це зробив, але зрадників в класі, дякувати Богу, не знайшлося. Та через урок так ніхто і не зізнався, хто ж міг таке зробити, нам дали, ще один урок постояти, подумати. Результату від цього не дочекалися, навчання продовжилося. Але четверо хлопців з класу наполегливо запросили в кабінет директора школи. Володя Г. також був серед них, але ж в нього було алібі, він запізнився на урок. Ми розуміли, що Володя хитрий хлопець і якщо його хоч раз хтось принизить, він цього не подарує. Були в нього віддані друзі, тож не обійшлося без їхньої допомоги. Клас прославився на всю школу своєю поведінкою. Хтось розумів нас, а хтось і ні та було шкода класну керівничку. Вона завжди коли нам давала поради, ставила на шлях істинний, принаймні вміла підійти так, щоб не принизити учня. Можна сказати, була доброю вчителькою. Після школи кілька дівчат пішли додому до Валі С. Мені, було її дуже шкода. Мама її жила в Харкові, одружилася вдруге, мала дівчинку від вітчима, а Валя ж жила з бабусею, якій було мабуть років під сімдесят, до того ж бабуся часто хворіла. Я розуміла, як їй боляче, адже без мами не солодко, немає кому поплакати в пелену, як ми часом робили це в дитинстві. Я зростала в великій сім`ї, тут і побилися і помирилися, про щось поділилася, а їй напевно одненькій було дуже важко, адже вона любила бабусю, оберігала її від всяких неприємностей. Валя старалася навчатися добре, щоб не хвилювалася бабуся, хоча деякі предмети їй вдавалися важко, загалом дівчинка спокійна на таких кажуть « Мухи не образить». А за першою партою сиділа, бо в неї були якісь проблеми з зором. До Валі від школи напевно йти з кілометр. Надворі по - весняному гарно, погода сонячна, легкий, теплий вітерець обвіював обличчя свіжістю. Молоденька травичка, спів пташок підіймали нам настрій, ми емоційно обговорювали подію… Цілу дорогу в догадках, хто ж розібрав той стілець на частини? Ніяк не могли збагнути, як хлопці могли таке витворити, хоча в душі, що й гріха таїти, сміялися від цієї події. І надіялися ,що вчителька нарешті буде з розумінням відноситися до нас, без принижень і вихвалянь про свою партію. Собаки на обійсті не було, тож ми відразу зайшли в хату. Валя лежала в ліжку, біля неї склавши руки сиділа бабуся. Ніхто навіть не подумав, що Валя приховає все від бабусі, про те, що відбулося в класі. Ми засипали запитаннями її, як вона почувається і відразу розповідали, чим це все закінчилося. Бабуся не сварила Валю, тільки поскаржилася на неї, що нічого не хоче їсти, жалілася на головний біль. Наступного дня, як завжди в школі вирувало життя…. По коридору гамір, тільки й розмови про вчорашню подію. Біля дверей директора школи ми бачили Валіну бабусю, згодом вона зайшла до нас в клас, повідомила, що Валі краще і, що завтра прийде в школу. Вчительки з географії в цей день у школі не було, » шкільне радіо» гомоніло, що пішла на лікарняний. Та звичайно ж, це перша витівка, що можна було зробити, щоб ухилитися від відповідальності. Та звичайно ж, гадаю на мій погляд, хоча б вибачилася перед бабусею, чи принаймні б поговорила з нею, а то сховалася, як рак між камінцями. Звичайно комуністична партія завжди своїх брала під своє крило, не розбираючись, де правда, де ні. Це я вже з життєвого досвіду зробила звичайно такі висновки. А далі шкільне життя продовжилося, як річка в своєму руслі. Після вихідного дня до нас прийшла нова вчителька з географії, ми були цьому дуже раді. Класний керівник мала розмову з нами на цю тему, призивала бути чемними, повідомила, що і вона, і директор школи вибачилися перед бабусею за поведінку вчительки з географії. І вкотре просила, щоб зізналися, хто це зробив? Та все було марно. Я пишалася, як і інші учні, що в нас дружній клас… Проживши життя, чомусь часто не дає спокою цей випадок і чомусь більше шкода дівчини і класну керівничку, чим вчительку з географії. Можливо хтось мене засуджує… Можливо я не права, хто знає? Ну от, надворі вже ранок…. По обрію виглядає сонне сонце, сніг виблискує, іскриться, переливається змішаним , білим з голубим, кольором, буде гарний день…. На душі спокійно, спогади зігріли серце і душу…. Життя продовжується… 13.03.2018р

ID: 782492
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.03.2018 07:52:07
© дата внесення змiн: 16.03.2018 09:49:43
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 15 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Микола Холодов, Миколай Волиняк, Коток Оксана
Прочитаний усіма відвідувачами (349)
В тому числі авторами сайту (31) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Любов Іванова, 13.12.2018 - 12:59
17 Дуже хвилюючі спомини, Ніночко. Читала, ніби сама проживала ці події у школі... 16 16 12 12 sp ft cup cup cup el el el
 
Ніна Незламна відповів на коментар Любов Іванова, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Любочко! Зі Святом Вас!!! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Капелька, 31.05.2018 - 20:45
Дуже цікавий і повчальний твір!Гарно,просто написано.Легко читається.Так воно і є,що співчуття заслуговують Валя і класна керівниця.
give_rose 21 19 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Капелька, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Вам! 21 22 22 22 give_rose
 
Valentyna_S, 29.03.2018 - 15:55
Прочитавши Ваш твір, я ніби знову повернулася на багато років назад (40)у свою сільську школу.Мені, мабуть, пощастило, бо своїх учителів згадую лише добрим словом. Але випадки у радянські часи були різні. Найприкріше, що учителів примушували чергувати під церквами у Різдво чи Великдень, щоб, бува, учні туди не ходили. Тепер знаю,що вчителі змушені були підкоритися владі.Виходу у них не було.А твір Ваш піднімає досить важливу тему, актуальну до сьогодні. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Valentyna_S, 01.01.1970 - 03:00
Я щиро дякую Вам.Тепер знаєте звідки я.Ви правду пишете,щодо вчителів . Та деякі закривали очі на те ,що на Паску на цвинтар йшли. А в нас була одна навіть побачивши пальці в фарбах( раніше такі були фарби,що не відмивалися).То виганяла нас з класу, за те,що фарбували яйця.Таке життя,дехто нормальним таки був,а дехто хотів вислужитися. Всього Вам найкращого!!! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Надія Тополя, 21.03.2018 - 20:07
за тридцять років роботи в школі з учнями я багато бчила різних історій багато раз приймала участь в них і ваша розповідь ще раз і ще раз повернула мене в шкільне життя. правдива і класна розповідь.
 
Ніна Незламна відповів на коментар Надія Тополя, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,НАдю! З СВятом ВАс!!! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Haluna2, 20.03.2018 - 22:32
Цікава розповідь про шкільне життя!Теперішня школа переживає кризу,як і вся держава!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Haluna2, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Рада,що завітали. 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Микола Холодов, 19.03.2018 - 12:07
12 12 12 17 give_roseЧудовий твір, пані землячко! flo06
 
Ніна Незламна відповів на коментар Микола Холодов, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! 21 22 22 give_rose
 
Lana P., 17.03.2018 - 21:59
flo11 приємно читати Ваші твори, пані Ніно - там стільки життєвої мудрості 16 шкода, що такі"вчителі"бувають, а, насправді, вони мають бути дипломатами між учнями, батьками і колегами, не кажучи про знання професії. 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
Я щиро вдячна Вам,що читаєте мої твори. Успіхів Вамі натхнення!!! 21 22 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Коток Оксана, 16.03.2018 - 23:37
Дякую, моя мила! flo21 flo21 Ви цим твором вернули мене в школу. У нас теж були вчителі, які дуже колись били учнів, особливо хлопців. Зараз згадуєш з жахом! Я,як вчитель скажу, дітей ласкою візьмеш глибше, а страхом лише замкнеш. Вони в мене маленькі і дуже вразливі! give_rose give_rose give_rose З повагою і подякою 22 19 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Коток Оксана, 01.01.1970 - 03:00
Я дуже Вам вдячна за відгук.У кожного своя думка,я кожну поважаю,бо ж і життя в кожного своє. Але,щодо рукоприкладства то звичайно було більш по -хуліганські,чим по- вчительські.Я вважаю теж головною поведінку вчительки. Знаєте,колись часто говорили "Встречают по - одежке- провожают по уму!
Гадаю таки одяг теж ,щось говорить про людину.
Любити ближнього,не кожен зуміє,тому професія вчитель- це дуже відповідальна професія,ця людина,як сонце,що ми зустрічаємо кожного дня,з надією на гарний день,ми чекаємо від нього тепла. Так і вчителем може бути тільки та людина ,яка несе з собою тепло. Тоді і поважатимуть її всі без винятку. Звичайно діти зараз складні,хто цього не знає,я гадаю тут велику роль зіграла Держава і це життя,яке зовсім відрізняється від того ,що було раніше. Тож бути вчителем - це велика відповідальність за майбутнє країни.Я бажаю всім вчителям терпіння, любові і поваги, ціную їх професіоналізм.На все добре. Успіхів Вам!Будьте сонечком для своєї малечі! give_rose give_rose give_rose 21
 
Коток Оксана відповів на коментар Коток Оксана, 18.03.2018 - 12:20
Дякую за гарні побажання! flo26 22 19 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Коток Оксана, 01.01.1970 - 03:00
give_rose give_rose give_rose
 
НАДЕЖДА М., 16.03.2018 - 20:49
12 12 16 16 Твір повчальний,чудовий... Прочитала із задоволенням.. Хочу ще сказати свою думку: робота в школі вчителем - не мед...Знаю добре це, бо багато років та здоров"я вклала в цю професію..
Діти всі різні та ще маєш стосунки з їхніми батьками..Ох не мед, якщо працювати на совість та ще в старших класах..
Дякую за твір! flo26 flo16 flo17 flo18
 
Ніна Незламна відповів на коментар НАДЕЖДА М., 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Я знаю,що таке діти,тому і поважаю вчителів та нажаль в житті прийшлося побачити деяких,прямо скажу не достойних бути цієї відповідальної професії. Життя дуже змінилося від тої пори,що навчалася я и про це теж добре освідомлена,діти ,онуки,з ними вкотре повторювати прийшлося шкільну программу. Побувала не раз на вечорах, концертах ,змаганнях дітей ,теж є думка і також,щось залишилося в пам*яті,колись згодом теж напишу. Всього накйкращого Вам!!! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Ніна-Марія, 16.03.2018 - 20:49
Дуже цікава і глибоко моральна розповідь, Ніночко. 12 12 12 16 21 22 22 flo13
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ніна-Марія, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Вам,Ніночко!Дякую за розуміння. give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Так, повчальна розповідь, Ніно. 12 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Валентина Ланевич, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Валічко! Рада,що завітали. Успіхів Вам! 21 22 22 31 give_rose
 
Катерина Собова, 16.03.2018 - 18:55
16 23 Спасибі Ніночко. Ця історія дуже повчальна, глибоко моральна, адже учні виростають і оцінюють вчителя. Твір - супер!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Катерина Собова, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, шановна! Та я гадаю ,не всім будедо вподоби ця розповідь. Адже є такі читачі предані партії. Тож критики не уникнути. 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
dashavsky, 16.03.2018 - 18:44
12 Дуже, дуже цікава розповідь. 16 22 21 22 give_rose friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар dashavsky, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Гарного вечора Вам! give_rose 21 22 22
 
І в нас пані Ніно,вчителі-комуністи вели себе завжди нахабно.Були дуже неприємні моменти.Я-на Вашому боці. 12 12 12 flo31 16 flo26
 
Ніна Незламна відповів на коментар Шостацька Людмила, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Людо. Тож я не про всіх пишу,а конкретно.Хоча в наш час теж є подібні.Не дарма кажуть-( із Івана -пана).Та дякувати Богу є чесні,правдиві,прості,не гордовиті. Гадаю в нашому КП теж є такі.І я в душі їм вдячна,що відчуваю від ни тепло і щирість.На все добре! Любові Вам і тепла!Успіхів і натхнення!!1 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Нові твори