Посудомийник тарелі полоче,
які нагадують давні платівки.
І краплі води шумлять неквапливо,
зітхаючи трохи, стікаючи в роки,
вертаючи добу,
де голка - фецігорка
на програвачі душу колола
звуком як стріла Апачі :
" Ааааааааааа- ааааааааааа ".
А потім сам почав програвати
немов картяр в дорослій грі,
чи то спортсмен на біговій доріжці,
де вдача показала ріжки,
лиш пісня ще тягнула віжки.
Й дошкандибав якось до кухні
і влаштувався, щоби вижить...
Там апетити, скажу, огого.
Не вгледиш і тебе того,
а без роботи зараз ой як важко.
Тому поменше балачок.
Поправлю фартушок,
бо посуду ще стосів гора,
їх переслухати терміново пора...
" Поможіть мені - не дайте впасти
І несіть добра баласти - ласти.
В океані непорозуміння
Я шукаю спасіння ! "
Критикувати завжди легше ніж створювати...У цьому творі слуга - сам посудомийник, який під пресом обставин опинився на узбіччі життя. Прочитайте ще раз вірш вдумливо, кожне його слово. І не дай Боже вам опинитися у ролі цього посудомийника...
І людина складається на 80 відсотків із води, але це ніяк не перешкоджає їй жити стільки років, до речі цей вірш у в іншій соціальній мережі одразу поширило 2 людей. Так що, гадаю, він ще буде довго " жити "... ( посуду від запропонованої кави я помию тою ж таки водою )