|
Під срібним захмареним небом
Стоять золоті купола
Солодким лунає дзвін медом ,
В степах , де й бджола не була ,
Запахло ялини смолою ,
Зелених в діброві цариць
Дерев з золотою листвою,
Що слухають співи суниць.
Осіння прекрасна пора
Дурманить свідомість собою ,
Занурила в казку поля,
Прикрасивши ранок росою.
Поламана брама при вході
До храму посеред степів
Згадалась мені із віршів,
Присвячених дивній природі.
Здається , що скоро - вже злива ,
Сховаюсь же я в цьому храмі ,
Природа - це жінка журлива,
Не в силах відмовить я дамі,
Настільки прекрасна й мінлива!
Та в цьому і дещо манлива.
Та храм цей сосновий для мене ,
Мов власний всередині світ,
Великий та затишний,темний,
Містичний незвіданий цвіт.
Ця брама - моє сприйняття
Моралі нового буття
Зібралось під нею сміття,
Що протягом перебуття,
Лишили ті без співчуття ,
У кого суцільне гниття
В душі , та нема відчуття
Естетики цього життя .
Шукали вони укриття
Від шторму страшного лиття
Цей шторм - це усі дорікання,
Краплини - одвічні вагання,
Корисливі злісні прохання ,
Щоденні малі хвилювання,
Це - символ мого розставання,
З усім , що вело до страждання .
Та впала краплина остання ,
Гучне лише чути мовчання,
Настало блакитне світання,
Здійснилось сакральне бажання...
Скінчилась гроза , та розвіялись хмари ,
То ж вийду я браму ладнати на двір ,
Сміття приберу ,вже закінчились чвари ,
І дама втекла та у сонячний вир.
Запахло ялини смолою ,
Зелених в діброві цариць
Дерев з золотою листвою,
Що слухають співи суниць.
Осіння прекрасна пора
Дурманить свідомість собою ,
Занурила в казку поля,
Прикрасивши ранок росою.
ID:
780885
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 07.03.2018 23:53:18
© дата внесення змiн: 07.03.2018 23:53:18
автор: Ноунейм
Вкажіть причину вашої скарги
|
