Літа у сиві кучері вдяглись,
У молодість давно забута стежка…
Не той політ, як то було колись,
І на обличчі вицвілі мережки.
Щоразу на лелечому крилі
Моя весна й до мене прилітала,
Тривожна трохи й радісна мені,
Коли на мир надії повертала.
Й на те, що скоро скінчиться війна,
Й сини живі повернуться додому,
А молода заквітчана весна
Поверне землю у старих кордонах.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Нехай так буде!!!Всі живемо з надією на краще.Тож нехай " молода заквітчане весна поверне землю у старих кордонах"!!!Спасибі Вам,цей віршик як маленький промінчик надії! Добра Вам і миру всім нам!!!
Гарний вiрш, Ганно. Сподiваемося, що вже незабаром вашi поетичнi роздуми будуть втiленi у життя. Тiльки от я не зовсiм зрозумiв у 7 рядку - це героiнi цього вiрша тривожно трохи i радiсно чи весна, яка прилiтала була тривожна i радiсна?
А то ж оцi подii, якi у вас на картинцi зображенi - це мiтинги у Санкт-Петербурзi вiдбувалися. Та жiнка, яка на картинцi - вона засуджуе дii Путiна, проти нього виступае, а ось подивiться з яким плакатом там же стоiть дуже нерозумний чоловiк, який пiдтримуе Путiна: http://ombudsmanspb.ru/24_09_2017_otchet_o_nabljudenii_za_marshem_mira_v_
Я дійсно мала на увазі, що весною вже Укрїна буде у своїх кордонах. Портрета посивілої пожилої жінки не змогла знайти, то довелося виставити цю світлину.
Дякую Вам за прочитання, друже-патріоте.