Дорога моя людино,-
Ти давно вже в небесах,
Відчуваю я щоднини,
Ти чекаєш мене там...
Ти зі мною,я з тобою,-
Найщасливіші були,
Розуміли все з півслова,
Завжди в злагоді жили...
Вечори наші ласкаві,
В них розмови до душі,
Ночі сповнені любові,-
Не забути їх мені...
Ранки сонечком зігріті,
І сніданки запашні...
І робота...Й наші діти,
У турботах усі дні...
Ранки світлі,дні в роботі,
Веселкові вечори...
Дні народження святкові,
І походи по гриби...
Запах лісу загадковий,
Відпочинок на траві...
Синє небо...Вітер кволий,
Тепло матінки-землі...
Хоч тебе нема зі мною,
Не зникає ні на мить
Образ твій...І за тобою
Серце ниє і болить...
Гарно нам було з тобою,-
Пам"ятаю я ті дні...
А ночами ти зі мною
Ще живий у кожнім сні...
І я згадую щоденно,
І журюся повсякчас...
Та мені дуже приємно
Тебе бачити у снах...
Дорога моя людино,
Хоч тебе давно нема...
Я до тебе в мріях лину,
І любов моя жива...
День народження у тебе,
Був колись веселий час...
То ж прийди у сон до мене,
Хоч у сні станцюєм вальс...
Ти у спогадах зі мною,
У ясні,й в похмурі дні...
Я сумую за тобою,
Важко жить одній мені...
Слава Богу наші діти,
І онуки чарівні...
Приїжджають в нашу хату,
Додають снаги мені...
Дорога моя людино,
Жди мене у небесах,
Якщо там тебе зустріну,
Не розлучить ніхто нас...
Я знаю як воно болить,
Як серденько вночі не спить,
І як в житті не вистачає
Того, кого ти так кохаєш
Та є на світі Воля Божа
Стражданням вічно жить не можна
Коли є внуки і є діти
Учіться Ви життю радіти.
Щоб жить хотілось і любить
Хай Вас Господь благословить
Дякую! Серце стискається від болю,душа б ще квітнути могла,та смерть навіки розлучила,тому й буваю я сумна...Але живу бо ж є для кого та і для чого мені жить...
Валю, читаю Ваші твори, а в них уся Ви: добра, справедлива, трудолюбива, вимоглива, мати, бабуся і оптимістка та ще й закохана. Так тримати! а на небі кожному з нас місце відведене. Встигнемо!
Дякую,Ганю,і за ваші коментарі,і за розуміння,і за підтримку.
Тримаюся! Хоча іноді і смуток поглинає,бо ж:
Одна...Одна в своїм,колись наповненнім будинку,
А за вікном мороз,холод,..зима...
Бережіть пам'ять про дорогу Вам людину. Прийде час, звичайно зустрінетесь. Але, напевно, ще у Вас багато тут справ. Довгих років життя Вам, на радість своїм дітям і онукам!!!
Дякую,Марійко! Ми не зустрінемось, я знаю,
Бо розійшлись наші путі.
І лиш дорога між полями
В спадок залишилась мені.
А ще лишилось синє небо,
І стежка в нашому саду.
Тільки тепер уже без тебе
Я по саду сумна ходжу.
А та дорога між полями
Тебе від мене відвела.
І йде незнаними стежками
Осінь похмура і сумна.
І ніби в небі сірі хмари
Гаптують фарбами життя,
Та візерунки, як отари,
Не розібрать їх до кінця.
За полем обрій десь синіє,
Грає веселка вдалині.
З тобою всі пішли надії,
Смуток залишився мені.
І в ці похмурі дні і ночі -
Зі мною спогади мої.
Серце миритися не хоче,
Що розійшлись наші путі...
Дякую,Надійко! Важке життя, але ж воно й прекрасне,
Здолати треба всі важкі путі...
Той не живе,хто думає інакше,
А лиш існує на святій землі!... :flo,він є у КП.
...близькі нам люди спілкуються з нами із Того Світу, це відбувається не тільки в снах... (я впевнена, коли Вам тяжко і сумно, чоловік десь біля Вас неодмінно присутній, аби Вам стало легше). Це я знаю по собі по смерті мами
Так боляче коли найдорожчі люди покидають цей світ... Пам*ять про них завжди житиме!!! Гарно ви написали присвяту Валічко!!! Але не спішіть туди, ви ще потрібні тут своїм дітям і онукам! Радійте життю, бо яким би воно не було все ж прекрасне!!!
Дякую,Надійко! Писала про те,що відчувала,перше ж кохання завжди незабутнє...І мої спогади допомагають мені...Та й я ж,хоча й живу одна, та не самотня,у мене чудові діти і онуки.
А пам"ять жива...