|
Не розуміє батько сина,
А мати дочки не збагне,
І що це воно таке сталось,
Куди життя нас приведе.
В горілці топлять свою душу,
В цигарках у наркотиках,
У блуд ідуть всі і не думають,
Що ж буде завтра, після нас.
І що нам скажуть наші правнуки,
Яку святиню їм залишимо,
І як нам діток своїх вчити,
Коли самі не знаємо, куди йдемо.
Нема ні правил, ані совісти,
Все ні по чім, все суєта,
Лиш гроші, євро, долари,
А їх все мало, все не вистача.
Гляди і смерть прийшла непрошено,
Все залишив для когось,
І вже не треба нічого,
Дружина ж іншого чека.
А що ти знав в житті своєму?
Чи відпочив коли хоч ти?
Робив удень і вночі,
І все для чого - суєти...
Усе пропало, віднесла вода,
І діти цього не оцінять,
Та ще й поб'ються з-за добра,
Жадність людбми опанувала.
Немає на землі добра,
Любов до ближнього пропала,
Все заздрість, гордість пойняла,
Душа в людей черствою стала.
Від Бога всі ми відійшли,
А сатана цьому і радий,
Він хоче зла, ми зло створили,
За ним до Бога не потрапим.
Усе нам ніколи, усе в турботах,
Заклопотані і геть сліпі,
Не бачимо, куди ми котимось -
У прірву в пекло, майже всі.
Не помічаєте, служивши ідолу,
Вважаєте, що ви святі,
Відкрийте біблію, невже не бачите
Цих десять заповідей для нас усіх.
Ісус чекає нас, щоб ми покаялись,
Щоб ми одумались і вбереглись,
Хутчіш ідіть, щоб не спізнитися,
Чекати вічно не буде Він.
Бо скоро знову Він прийде,
От - от настане та пора,
І все тоді покинете...
А куди ж полинете? Ніхто не зна...
2001 рік.́
ID:
774250
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.01.2018 21:07:34
© дата внесення змiн: 01.05.2020 00:26:19
автор: Марія Романюк.
Вкажіть причину вашої скарги
|
Актуальний вірш! 
