Мої найкращі друзі - коти собаки й свинка!
Всього їх тільки дев'ять і всі вони - мої!
Прокинувшись уранці, гасають без зупинки
І байдуже їм, мабуть, що бачу сяйні сни.
Мої лиш чують кроки - одразу всі у зборі.
Один поперед одним танцюють вальс бостон.
Приносять дружно миски: – "Дивися, ми голодні!
Готуй скоріш нам їжу" - волають в унісон.
Мерщій біжу на кухню, і хай сама ще сонна,
Закочую швиденько обвислі рукава.
Дивлюсь у холодильник, стає одразу сумно,
– Ну як мені зробити із мухи знов слона?
Тим часом всі на варті й чекають на дарунки.
Очей своїх не зводять, немовби жебраки.
І знову над плитою чаклую, мов чаклунка.
Варю, печу і смажу, шинкую буряки.
І кожен день у мене такі щасливі ранки,
А ще такі ж прекрасні і милі вечори.
Живуть і процвітають усі мої тваринки,
А я служу їм зранку й до пізньої пори.
У думах часто ставлю для себе запитання.
– Я хто для них? Хазяйка? – Упевнена, що ні!
Скажу вам по секрету, без зайвого вагання,
Вони у домі справжні, хвостаті хазяї.
– І хай там що, панове, панянки й милі пані,
Завдячую, що поряд вони зі мною є.
За віддані їх очі, за шубки надзвичайні,
За їх веселу вдачу і серце золоте.
20. 01. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Дякую Вам, пані Надіє! Мені здається, що я люблю більш тварин. На відміну від людей, вони не зрадливі, люблять тебе за те, що ти є. Завжди тобі раді. І так радуються, особливо собаки, що ось-ось виплигнуть зі свого тіла. Не псують нерви, хіба щось погризуть. А людей люблю вибірково. Лише відкритих, добродушних не підлих, не підступних. Таких мало, але я їх відчуваю.
І хай там що, панове... і милі мої пані,
Я їм безмежно вдячна за те, що вони є!
За віддане їх серце, за очі надзвичайні,
За їх веселу вдачу й любов понад усе! Та це ж просто супер!!!
. Рада, що вірш сподобався. 
Та це ж просто супер!!!
так це ж ціла ферма!
