(ЕКСПРОМТ)
На цвинтарі уже сьогодні,
Було почато другий ряд…
Зима на дворі, дні холодні,
Що свіжий хрест, то наш солдат.
Цвинтар мовчав, ридало небо,
Здалось, що дощ солоний був…
Дощу було навіть нетреба,
Ридали всі, хто небо чув.
Усі хто тут лежить – герої,
Їм доля випала така.
Не повернутися із бою,
Честь відстояти козака.
Прощались всі – синок, дружина,
Старенька матір голосила
І всі ридали, бо не сила
Було утриматись від сліз…
В руках у сина була пляшка,
А в ній у трубочку бумажка.
Потім дізнались односельці…
Його малий синок Тарас
Лишив записку в пустій пляшці: -
«Тато загинув за Донбас».