Помер солдат, закрив вже очі,
Помер славний козак Альоша,
Він жив в Житомирі, Учився в школі,
Любив бувати в бабусі у селі.
І сколихнулась вся Вкраїна:
Убили, чули - вже немає...
Убили хлопця на війні,
Хто його знав сльозу втирає.
Яким же болем ця війна
У кожне серце поселилась
Звідки взялася ця біда?
На нашу землю чом звалилась?
Загинув син, немає внука,
Товариша, коханого...розлука
І вічний сон...Яка ж це мука!
Не виплакати сліз, на серці туга.
Горює мати, батько і рідня,
А син злетів вже в небеса,
Піднявсь на крилах наш орел,
Нічого більш йому не треба.
Не плачте. рідні, не горюйте,
Помер він, як герой хоробрий,
Спасав країну він від смерті,
Життя за неї він поклав.
Немає більшої любові,
Хто душу свою віддає
За свого друга, за Вітчизну,
За своїх рідних, серцю близьких.
Не помирають ці герої,
Вони у небеса злітають
І з неба зіркою сіяють
Їх душі світлі і святі.
17.05.2016 ріќ
