...І поєднають з компом
чіпи мізкові…
І щезла у пісках —
епістола!..
Листи щонайсердечніших
поривів!
Й характерів!.. —
і трепет гриви!
І найінтимніш:
волю і свободу…
навіть серце народу!
Утаємниченням — писати?
Писати нам?? а може не писати?
Що ж! й серцем нам —
не починати?
Серце веде,
серце праве.
Чистотремлінням — укидає
в правоту…
І хто уб’є?
Хто смерть собі поставить за мету…
Ковалевич Сергій Олександрович, режисер,
відновник давніх духовних напівів:
«Ми повинні бути разом (всіх зібрати б!),
це прийшло як оголена істина, і з тих пір відчуття
не притуплюється».
«Ігоре, я ж і повірив тобі не з рядків
про велике, а — зірвалось,
зрушилось, коли:
Я забув як за пальці мої
Входять впевнені пальці!
Можливо, що це для мене
найболючіше…»
(з листа від 24.7.1981 року)
Шевчук Ігор Степанович,
поет:
«Палаючі великі очі і серця Жінок
після «Царя духу» — ось диво.
Усвідомлення — як їх були
принизили. Приховали від них
справжнє. І новий погляд.
«Царя духу» не віддадуть ніколи і нікому —
Жінки! Ця книга — оправдання всіх.
Новий світ — буде заборонюваний»
(з листа до Людмили-редактора 1.08. 1992 р.).
«Чимало людей з висоти зрілості бачать:
Бог простий, все геніальне — просте, але як багато
Бог потрудився над покаянням і вихованням
серця християнського, щоб подарувати просте
Божественне бачення, правду Божу!»(2013)
Наталка Колісник-Половинка, лауреат Національної премії
ім. Т.Шевченка, співачка:
«Тут Бог посилає теж надзвичайно гарних людей —
Надійка Світлична (сестра Івана Світличного),
її хлопці, а через неї — її друзі.
І не тільки, — куди не піду —
зустрічаються такі люди, добрі, мудрі,
високі внутрішньо!» (28.01.2001)
«Поеми твої — вони дають теплого хліба...
якість тихого співу, серця буття...
Вони насичують.
Є якийсь рядок: думаю – запишу його...
куди писати?
Треба в серце...
Одразу маєш: мир, радість,
музику, спів...
Це поезія, яка входить в уста,
як хліб, вода – і починає жити в крові,
в розумі, скрізь.
Є місця — як рифи-камені збірки,
які є цілісним звучанням,
де відбувається зцілення свого покликання.
Воно потім ніби розсипається на
частинки — і знову збирається
в камені для зцілення.
Щоразу після прочитання
відкривається іще цілісніше!» (5.08.2013)
Клим (Володимир Клименко), драматург і режисер:
«Дякую тобі, що я
на цім світі
не такий самітний…» (9.12.2009)
Людмила Бережна, редактор:
«Поете!
За вірші ці
моя душа Твої сліди цілує —
тут, на Землі, — і т а м,
куди лиш зможе долетіть.
У цю розверзту мить
нехай Господь мене почує —
прошу: хай Він — Тебе цілує
на всіх шляхах Твоїх тисячоліть». (1995)
«Ігоре! Вітаю Вас!
Після 5-го серпня озвусь ще.
(Іде буріння скважин у болоті соціуму;
спина пряма, хода вільна.)
Бажаю доброго вітру,
обнімаю в небі над Горою!
Хай живе дух Гори!
Ігоре!! Решту подолаємо.
Ваша Л.»(1995)
Яценко Сергій Петрович, поет,
математичний синтаксист:
«Благодаря твоим статьям, особенно «Длению»
(«Тривання заповіту»), понял позицию человека
незапрограммированного
на временные экономические
задачи». (1987)
«Думаю, Игорь, младенческий мозг ведет мир.
Поэт в своем вдохновении
уподобляется ребенку.
Проникновение в будущее возможно
только в детском состоянии.
В своем рождении в средине 50-х
я уже знал середину 80-х». (1988)
Іван Лужин, поет, перекладач, редактор:
«Когда появилась поэма «Цар духу»,
стало ясно: приблизилось Царствие Небесное.
По крайней мере, в моей жизни
случилось именно так». (9.01.2013)
18.06.2013
ID:
771302
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 14.01.2018 16:06:48
© дата внесення змiн: 14.01.2018 16:06:48
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
