Зазвичай, серед зими,
Як щипа мороз тріскучий
Смачно спить і бачить сни,
В нірці, їжачок колючий.
Та одного разу, в ліс,
Завітали хуртовини.
Намели заметів скрізь:
І в ярочку, і в долині.
Від світанку до зорі'
Так вже дмухали щосили.
Що звірятко, у норі,
Ненавмисно, розбудили.
Позіхнувши, їжачок
Листя обібрав зі спинки.
Обтрусивсь від гілочок,
Виткнув носика з хатинки.
Потім виліз за поріг,
Все навколо роздивився.
А, коли побачив сніг,
То страшенно розлютився:
-Хто на мій поріг приніс
Стільки крижаної вати!?
-Хто шумить на цілий ліс,
Й не дає спокійно спати?
Грізно їжачок кричав,
Тупав ніжками, сварився.
Потім посковзнувся, впав
І з горбочка покотився.
Обгорнувся у сніжок,
Що стелився вздовж доріжки.
І став схожим їжачок -
На пухку колючу сніжку.
Гарненько для діточок!!!
Дякую, Ніно, за відгук і привітання! 
