А на душі, мов на туманнім Альбіоні –
Туман та дощ, як вже було не раз…
Ти постиш фільми із акторами в «Brioni»,
А я ношу «палЕний» «Adidas».
Так, я ношу, що дешево та зручно,
Так, я люблю, як досі не любив.
Життя, хоч і зачитаний підручник,
А не підкаже, в чім я загубив.
Ти постиш фільми про любов на грані фолу,
А я уже давно ступив за грань,
Сухар із борошна найгрубшого помолу –
Рятунок мій від голоду чекань.
Так, я грішу із розміром та ритмом
Та не лише в поезії – в житті,
Але любов… Хіба буває притьмом,
Із присмаком прогірклої куті?
Ти постиш фільми, ти шукаєш аналогій,
Ти все те робиш з умислом чи без,
А я самотні продукую монологи…
Ще не помер та ніби й не воскрес.
Ще не помер – застиг у глупій комі,
І не живу, і вмерти – не помру,
Вся пунктуація – суцільні коми
Перед «але». І тиша – на «чому?»
А на душі, мов на туманнім Альбіоні,
Туман густий – бери й шматками ріж,
Примарне все… У савані? Чи у вельоні?
***
Встроми мені між ребра гострий ніж.
У мене на душі - весняне сонце:
Іще не спека, та й не холод вже,
Вже не пірнає серце в ополонці,
А скреслий лід жалю не стереже.
Останні сльози висхли під промінням,
Грайливий зайчик гріє на щоці,
Розталим снігом капає сумління
В кришталь калюжі, точить камінці...
Чомусь так легко, хороше і дивно,
Щось народилося прекрасне мов
В таємнім сховку, де живе царівна,
Її Величність - пломінка Любов
ми ніколи б не були друзями,
однозначно - ми надто різні,
в тебе з світом тонкі інклюзії,
а у мене - кистень залізний.
ми ніколи не стали б друзями,
для Атоса - то забагато,
де Ла Фер у такій дифузії
не побачить для себе свята.
ми б сварились до горла сиплого,
не гасили б сварок цілунком,
не цілує голодний ситого,
в дружби - крицеві обладунки.
Я пощу фільми, ролики та кліпи
З чужим стражданням, фолом та гріхом
З чиїмсь коханням, у якому сліпо
Обоє тонуть, хлещуть батогом
По глядачеві: бачиш, дурню, бачиш,
До чого пристрасть може довести?
На всіх любові й близько не настачиш,
Вона мине, залишаться... пости
З чужим відчутим, та не пережитим
Із емоційним тиском на сльозу
В костюмі від Brioni - нічим крити
Цей модний козир, дорогий на зуб?
Ні, друже, фільми - то не натяк,
І кліпи - то не серця тихий плач.
І в мене не Chanel - звичайне плаття,
Луі Віттон не шив для мене клатч.
Моє кохання не в штанах кишені
Не в діамантах перснів і кольє,
Воно - у пульсі серця, що у жмені
Моїй давно. На те воно й моє.
слова, слова... п'янкі та колоритні,
як гарно ви лягаєте в рядок,
ну як, слова, вас можна не любити,
пелюстки оксамитові квіток?
слова полонять серце, гріють душу,
слова плетуть із пахощів вінок,
та... хто ж кусатиме померзлу грушу,
коли є поруч лобстера шматок?
чи купить хто непевність за доцільність,
бо з милим, кажуть, рай і в курені?
та то лиш кажуть... Де та обопільність?
згубилася в короткім слові "ні".
слова, слова...та хтось же вас придумав,
та хтось же вас навчив п'янить людей?
слова, слова...нічні безсонні думи,
що виллються в розпачливе: "Ой, вей..."
Я почувствовала Вашу Душу...
Не всё соизмеряется деньгами, дорогой одеждой...В куртке, одетой не по сезону, не имея в кормане ни гроша - быть Самым Богатым!!! В Душе - Любовь!!!
Что может быть ценней!!!
Любовь - дороже всех сокровищ Мира!!!
Можно ехать в дорогом авто , а в душе не иметь даже капельку Любви...
То кто богаче?
Я выбрала б того,у кого Сердце Большое и Гарячее!!!
Та Вы здоровее Духом любого магната!!!
А ценность Ваша у Бога и тех, кто понимает, чувствует,тоже умеет Любить - Очень ВысокА!!!
Со Старым Новым годом!!!
Любви!!! Искренней и Настоящей!!!
Благополучия!!!
Радости!!! Успехов!!!
Всегда хорошего настроения!!!
В жизни может и не совпадает...
В данном стихе я поддерживаю Л.Г., уж очень мне не понравилось его внутреннее состояние...хотелось как - то взбодрить...
Так подсказало моё сердце...
Удачи!!!