Трава дика на могилах,
Плющ обвив сірі хрести.
Де ж ти ходиш, рідний сину,
Чи забув про нас вже ти?
Не забув я, мамо й тату,
Не коріть мене ви, ні.
Захищав я Україну,
Був весь час я на війні.
Там на Сході земля плаче,
Сонця схід горить в вогні.
А на гілці ворон кряче,
Серце крається мені.
Побратимів там ховав я,
Про вас згадував щодня.
На коліна ставши, клявся,
Помста, ціль нині моя.
Щоби лан шумів хлібами,
В небі сяяли зірки.
Щоб не стали ми рабами,
На війну знов маю йти.
13.01.18
Шкода, що гинуть молоді хлопці, яким радіти б життю, продовжувати наш український рід. І це в 21 столітті. Так боляче. Нехай Бог береже всіх захисників землі нашої!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дикість цієї війни - це те, що не може вкластить в голову зі здоровим глуздом. Дякую, Світлано! Хай Бог береже наших хлопців!
Нехай Бог береже всіх захисників землі нашої! 
Хай Бог береже наших хлопців! 
Без слів...
