Скажіть мені, мої хороші:
Хто люди є на тлі планети?
Лиш паразити, як глисти чи воші.
З надмірним пафосом м’ясні котлети.
Ви крикните: Та ні ми діти Божі!
Як можеш ти на нас таке казати!
Ви в бога вірите? Хіба що в гроші!
Тож перестаньте вже себе брехати.
Політики, міністри, депутати…
Крокують впевнено під звуки маршу,
Планеті на це все давно начхати,
Вони ж, як всі із ліверу та фаршу.
Будуємо, руйнуємо, живемо…
Вже остогидлі скаліченій землі,
Не оглядаючись вперед пливемо.
По магістралями скаліченому тлі.
Вулкани стогнуть та ховають втому,
Складають плани, як знищити усіх
Створили джунглі зі скла і бетону,
Горам могутнім, як курам на сміх.
Так хто ми є для планети в цілому.
Лиш ще один етап її страждань,
Прийде момент і крапка змінить кому,
З лиця вона зітре нас без вагань.
