Після візи до Європи, у сім’ї Горпини,
Відбулись великі зміни стосовно мужчини.
Усі послуги сімейні тепер лиш за плату,
Окрім того, що вже платять за світло й за хату.
Щоб випрати одежину, шкарпетки зашити,
Чоловік за це дружині має заплатити.
За сніданки і обіди теж окрема плата,
Вже до шинку ні ногою, як гола зарплата…
Ну а шинок по дорозі, як іти додому,
А так хочеться до друзів, щоб не буть самому.
Ціни в жінки ресторанні… Звідки ж вона знає,
Скільки її чоловічок в місяць заробляє?
Хтось таки доповідає, має таку вдачу,
Навіть знає де заначка, рентгеном все бачить…
Ой несолодко Миколі стало в хаті жити,
За все має він Горпині щоденно платити.
Якось вечором Миколу до сексу схиляє,
«Скільки маю заплатити?» - той в жінки питає…
«Беру сотню і не менше» - сказала Горпина…
«Плати» - каже й «…докажи, який ти мужчина».
Кинувся до гаманця, а там п’ятдесятка…
Шкода стало, грошей мало – було б ще дитятко…
Відвернувся і ліг спати, облизня спіймав,
Показав їй п’ятдесятку, яку лише мав …
А Горпина вовтузиться – не лягає спати,
Все шукає п’ятдесятку Миколі зайняти…
