…Бринить сльоза у мене на щоці…
Загострюється в свято-одинокість…
Горять ліхтарики –святкові повзунці
Кому потрібна ця слабка розмоклість?
Шукаю радості і простоти тепла,
І кожен Новий рік чомусь тихенько плачу…
Не думаю,що в тому кра-мо-ла…і…
Та де ж ти бо ,мій слізний вимикачу??
Я знаю й вірю- ти до мне йдеш,
Через сніги і хуґу й буревії…
Свою любов велику принесеш
Й роздмухаєш душевні ностальгії…
Йой,Думки мої - душевні манівці...
Кому потрібна ця слабка розмоклість?
Ти витреш сльози в мене на щоці...
І проженеш далеко—о-ди-но-кість...
07.01.2018р
/ на світлині-шматочок центральної святкової вулиці
нашого маленького містечка /
Не плач, Валюшо, дівчинко не плач
І це все пройде і настане радість -
Бач, вдарував Дідусь Мороз калач,
хоч й з магазину в продавщиці Наді...
Так хотілося розвеселити...
Подивився фотоальбом - дуже сподобалась "Вчителько моя....." там де класна робота... Зараз же й своє вчительство все життя промайнуло - та було, було....
Думки мої - душевні манівці...
Чому, скажіть, страждання ці?
Вже скоро він прийде -
хандра моя пройде
і сонця промінь засіяєна щоці...
З Різдвом Христовим Вас, Валентино!