Хочу чути, як вітер гуляє у кронах дерев,
Як співає в дротах, навіває тривогу і сум.
І складає життя із цеглинок уроків й перерв,
Лиш не хоче розвіять туман розтривожених дум.
Пісня вітру, як сон, наче мрія до неба зліта.
То крилом обійме, то полине – не плач, не тужи.
В пісні вітру дитинство і юність, та зрілі літа,
Зачекай мене, вітре, хустинкою сум зав’яжи.
І співатиме вітер світанку ще тисячу літ,
І збиратиме в пісні цій тисячу праведних слів.
Завжди житиме пісня про слово, про волю й політ,
І зіграє на струнах душі зачарований спів.
І знайдуться завжди на землі ось такі диваки,
Що із гамірних міст до природи, до вітру втечуть,
Хай весь світ почекає, хоч може йому не з руки,
Будуть слухати вітер, та вірші писати почнуть.
Диваки чуюють пісню вітру, шепіт трави, дзвін тиші. Саме диваки роблять цей світ кольоровим. Залишайся ДИВАЧКОЮ моя подружко, саме за це я тебе обожнюю
гарна пісня вітру, сподобалась. 
