Так хочеться тепла, спокою
В тих днях, що вічністю стають,
Бо вже прийшли літа за мною
Ті, що у зиму поведуть.
Журба полонить душу мою.
Друзі відходять в інший світ.
Та я ще, певно, міцно стою,
Бо і думки зовуть в політ.
Тому я буду в русі жити
І переборю журбу всю.
І в себе вірити, любити -
Природу, друзів і сім"ю.
Бо не лишає й Муза хати
Й, як вірний друг, щоденно є.
Й мене підбурює писати
Про все, що з згадками іде.
А тем багато є сьогодні:
І про минуле, й про село,
І про традиції народні,
Про все, що славилось давно.
І я стараюсь записати
Все те, що йде з грудей моїх.
Хоч може й не будуть читати,
Але сказати - це не гріх.
