В акварелі ніч малює дивні візерунки,
А мені частіше сняться твоіі поцілунки.
Твоя пристрасть невгамовна й руки волохаті
Терпкий смак солодкої вати,
Постать гарна і велика ,очі надзвичайні.
Серед тисячі обличь мені твоє знайоме,
Серед тисячі сердець
Твоє залишається невідоме.
Як солодких мід твоїх губ торкаюсь,
В тобі тону і залишаюсь.
Неможливо так любити,а хотілось,
Тихий стукіт твого серця собою запалити.
А моя душа до тебе рветься,
серед інших шукає,
Де знайти тебе по сей день не знає.
Та я знайду тебе одначе,
раз до тебе серце мріє.
Запалю вогонь,розпалю багаття
Серед тисячі сердець
твоє залишається невідоме.
Можливо,ми зустрінемось,
Серед тисячі обличь ,я твоє впізнаю точно!
