Вже перейдено Рубікони
І мости за собою спалено,
Ким, коли і для чого схвалено:
Над живими – скорботні дзвони?
Кола пекла чи втіха раю
В нас попереду? Руку дай мені!
У тобі проростаю мальвою
І укотре в тобі згораю.
За маленьку позику світла
Величезні відсотки сплачую.
То сміялася – нині плачу я...
Для закоханих вишня квітла...
А той сад і стареньку грушу
Пам’ятаєш? Не треба! Боляче!
Пам’ять палить промінням сонячним
Біле тіло, відкриту душу.
Чи судилося разом бути?
Йти шляхами святими-грішними?
Все ж не хочу я долі іншої.
Це моє: і меди, і скрута.
Все, як в житті - і меди, і скрута... не зовсім ясно, трохи розмито!.. але - чудово! "За маленьку позику світла
Величезні відсотки сплачую."
макарчук відповів на коментар majra, 03.01.2018 - 21:01
так. розмито. Я люблю гарні віршовані образи, але не погоджуюся з думкою, що це головне у вірші. Головне - це якась мораль вірша... Ну тобто не повчання, але щось таке, що автор хоче донест до читача. Тут неясно. не у біографії моїй справа. Будемо абстрактно мислити: героїня прошла певний етап у відносинах. В пари є минуле, яке їй боляче згадувати. От і питання: яка зараз стадія відносин? чи вони вже на порозі розставання з Його ініциативи, і тому їй боляче чи у них таки є майбутнє і тоді спільні спогади будуть приємними? до того ж в одному вірші і вишня і груша Цілий садок або плодово-ягідне вино Одним словом, подумати треба. Буду видавати друком - щось підправлю.
majra відповів на коментар макарчук, 03.01.2018 - 22:23
"Якби я знала... і якби ти знав?.." ця неясність є така натуральна і щира!..В цьому вірші є душа! - а це головне! Дякую!
макарчук відповів на коментар majra, 03.01.2018 - 22:38
Я той сад і стареньку грушу
Не забуду…Хоч надто боляче:
Пам’ять палить промінням сонячним
Біле тіло, відкриту душу.
а як так? от мені ці спомини спокою не дають
макарчук відповів на коментар majra, 03.01.2018 - 22:39
і так:
Не судилося разом бути,
Йти шляхами святими-грішними...
Все ж не хочу я долі іншої.
Це моє: і меди, і скрута.
majra відповів на коментар макарчук, 03.01.2018 - 22:55
У вірші, в першому варіанті мені більш подобається! - гостріше, виразніше! там стоїть питання!!! а тут - просто констатація фактів. Проте - кінцевий вибір за автором! Я написала вам в особисту скриньку.
макарчук відповів на коментар majra, 03.01.2018 - 23:16
врахую Вашу думку. Хай ще відлежиться вірш В друк, певне. десь у березні. Як не в квітні
макарчук відповів на коментар majra, 04.01.2018 - 20:45
Чи перейдемо Рубікони І мости за собою спалимо? Ким, коли і для чого схвалено: Над живими – скорботні дзвони? - а як так? Хай весь вірш буде невизначеним. щоб так і зависли над питанням чи бути разом.
макарчук відповів на коментар @NN@, 28.12.2017 - 23:50
та хоч хто-небудь покритикує? Дякую, звісно. Але от щось напрягає мене в ньому. Нє вєрю сама собі
@NN@ відповів на коментар макарчук, 29.12.2017 - 20:51
що написали гарно, чи ...не ваші почуття, так ще є ЛГ, яку ми уособлюємо, тому що іноді(це як збірна солянка - прочитаного, вислуханого, пережитого, а не осмисленого), тож вам видніше, що в ньому не так, але лірика гарна, трішечки ностальжі, але так і повинно бути у Героїні за ЗО
макарчук відповів на коментар @NN@, 29.12.2017 - 22:06
розмита думка твору. Хто що чого хоче. Ладно. Може, колись повернуся. Перед друком
сподобалась кільцева рима і її співзвучність взагалі. не люблю таке помічати, бо враження від змісту губиться, але чомусь однаково відзначила собі. і оце: меди і скрута/
макарчук відповів на коментар Ulcus, 28.12.2017 - 20:04