На наших теренах
Ростуть лиш терени,
А ще бур'яни – хабази.
Гніздяться лелеки,
А ми так далеко
Від нашої долі весни.
У рідному краї
Давно нас чекають
Хатина, дитинства стежки,
Гаївки у лузі,
І юності друзі,
У пам'яті вічній батьки.
Ми не помічаєм
Як швидко минає
Цей дивний, чаруючий світ.
А серце сумує,
А серце питає:
На що змарнував стільки літ?
Чого добивався,
Чи ж ти постарався
Лишити малесенький слід?
Щоб дім твій піднявся,
Щоб край помінявся,
Зламався байдужості пліт.
Поглянь довкруг себе-
Чого світу треба.
Підстав доброзиччя плече.
Хай ліс розростеться,
Ставок розіллється,
Струмочок дзвінкий потече.
І кожна билина,
І кожна пташина
Чекають твоєї руки.
Ти – божа людина.
Не рви пуповину,
Що з’єднує наші світи.
Залиш всі тривоги,
Вернись на пороги,
Природі борги поверни.
Осяйсь її світлом,
З’єднайсь з її світом,
Тонку пуповину зціли.
2017
Канцона - 
