Уникнення оглушлива жорстокість
Пройшла я нею щонайменше сто кіл
Від прірви кола ці на кілька кроків
Лети, тепер ти вільний, наче сокіл!
Для сну лише лягай в холодну постіль!
Працюй сім днів всі тижні року поспіль!
Мов джміль запилюй овочі до скону
Роби із себе трудову ікону!
Не маєш крил - пливи у даль глибоку!
Втім, знай, ти втратив німфу карооку
Що граючи на клавішах пороку
Вклонялася тобі немов пророку
Повзи подібно древньому дракону!
Підірвано вже «вежу Вавилону»
Із "цоколя" я витягла цеглину
І вкинула палаючу вуглину
Лети, пливи, повзи, не зви своєю!
У "цоколі" був порох, і з землею
Зрівнялося, що хибне від почину
Тепер я і від тебе відпочину!
***
Коли мене так сильно накриває
Для рівноваги я пишу рубаї
До Бога йдуть на прощу монорими
У чорних ризах - різні пілігрими
Проміняв роботу на німфу карооку...буває й таке! Чи просто не хотів до німфи приходити з роботи?..бо і таке теж буває та в тому житті взагалі усіляке трапляється вірш -
"Втім, знай, ти втратив німфу карооку
Що граючи на клавішах пороку
Вклонялася тобі немов пророку"
Я не можу просто так читати ваші вірші... Я їх мимоволі переживаю! Саме за це і вдячний...
Але трішки і докорятиму. Навіщо зловживати (і не тільки тут!) суміжними (парними) римами?