Спокуса... моя спокуса, зваба ти.
То хочеться тебе повільно роздягти,
А то зірвати все нестримано, шалено.
Розлуки мить триває нескінченно.
Нарешті вже лишились сам на сам,
Не стати на заваді заборон вітрам.
Губами ніжно так в полон взяла,
Ти танеш... Танеш від долонь тепла.
Гірчинка ще одна з твоїх принад.
Я завжди тебе хочу, чорний шоколад...
Гарний вiрш, Iрин Ко. Iнтрига яка, ух, думки рiзко так здiйснюють крутий вiраж. Дiйсно, шоколад у багатьох е фаворитом, особливо у представниць чарiвноi статi. Як ото Павло Зiбров спiвае: "Жiнки й вино, жiнки й вино. То наша згуба чоловiча вже давно". А у жiнок, мабуть, так само чоловiки i шоколад. То ж i у вас, як вiдзначила попередня коментаторка @NN@, перегукуються погляди у цьому планi з поетесою Любов'ю Iгнатовою.
Тiльки от може вам у 3 рядок додати ще слово "й" - "А то зiрвати все нестримано й шалено". А у останньому рядку, аби яскравiше звучало, краще три крапки перенести перед чорним шоколадом, а кому прибрати - "Я завжди тебе хочу...чорний шоколад!".
Дякую, Дмитре,за увагу. Вірш трохи провокативний, але головний персонаж спонукає до бешкету
Замість "й" поставлю кому, бо пропустила коли друкувала. А стосовно останнього рядка, то я розглядала такий варіант, коли писала, але...
Можливо ще подумаю...