|
Привіт, друзі!
Зараз я вже з радістю можу сказати «привіт» і «друзі», адже за цей рік наших «Поетичних частувань» від «Клубу Поезії» ми потоваришували, стали друзями, порадниками. Завдяки неймовірній поезії один одного поринали у всеможливі світи. Зазвичай у тих світах бачили яскраві пейзажі, зустрічали глибоке кохання, по-наївному раділи від першого снігу. Інколи й сумували, розгортали болючі сторінки історії…
Однак усі учасники «Поетичних частувань» об’єднані любов’ю до поетичної творчості та «Клубу Поезії». Насправді, такі зустрічі сприяють не лише новим знайомствам, тут – у приємній дружній атмосфері – кожен може прочитати свою поезію, навіть той, хто лише робить перші кроки в ці прекрасні світи.
«Новорічні частування» – саме такою була тематика зустрічі від «Клубу Поезії», що відбулася 9 грудня 2017 року. Традиційно нас вітала простора зала Бібліотеки КПІ, а ще омріяності надавала легка напівтемінь та вишуканий абажур. На мить мені здалося, що я поринула в літературні салони, де грають платівки й лунають вірші та дискусії на літературну тематику. Тут раді кожному, а бувалим поетам і поеткам, які вже неодноразово тішать своєю творчістю, тут раді ще більше.
У передноворічний період, в очікуванні наступного року для нових зустрічей, обговорили організаційні моменти, поділилися творчими планами, згадали й про конкурс від «Клубу Поезії» – «Новорічне теплослів’я».
Але найприємніша частина, яку всі з хвилюванням завжди чекають, - це, звісно, читання віршів. Які ж подарунки ми отримали цьогораз?
Скажімо, Туся Татарочка (шукайте Тусю на теренах «Клубу Поезії»), майстриня тонкої душевної поезії, прочитала нам свою новинку-свіжинку, присвячену дітям. Образи нареченої й нареченого постали перед нами чистими – Лілія – та відважними – Лицар.
ЛИЛИЯ В РОСЕ…
посвящаю своим детям
Как лилия в росе
Была ты в светлый день
Венчанья своего.
Небесный Свет
Струился в витражи
Играя на ланитах юнных.
Доспехи Рыцаря сияли
И юнный Паж был гордым
Честью одаренной.
ЛИЦАР
Лицар достойний
Схвильованим був,
Він в храмі стояв,
Наречену чекав.
А наречена мов ангел була
Букет еустом до нього несла.
Ніжно - тривожний
Він погляд піймав.
Світло Небесне
Цей шлюб поєднав.
БУКЕТ ЕУСТОМИ
Посвята моїм дітям
Букет еустоми
В тремтливій руці
Тримала так ніжно вона.
Запитливий погляд
Спіймав юний Паж.
Вона наречена була
Славетного Лицаря,
Що на неї чекав
У храмі у вівтаря.
А ось spivanochka1 (нікнейм на «Клубі Поезії») вперше завітала на зустріч. Попри внутрішню несміливість та невпевненість, підбадьорена іншими учасниками зустрічі, spivanochka1 прочитала вірш, що написала для конкурсу «Новорічне теплослів’я», організованого Клубом.
Зимове свято
Свято зимове - то погляд нестримний
У казку...
Ти подаруй мені диво чарівне,
Будь ласка!
Знов пригадаю, як добре з тобою
Кохати,
Вічно творити і в небо у мріях
Злітати...
Ти зачаруй мене поглядом зоряним
В небо,
Ти звесели мене - більше нічого
Не треба...
Свято зимове до нас повертається
Знову!
Як і раніше - все буде
Чарівно, казково, чудово!
Від самого заснування «Поетичних частувань» з нами й *Svetlaya* та Олег Князь (приєднуйтеся до них на «Клубі Поезії»).
Трепетно й ніжно прозвучали рядки поезії від *Svetlaya* «мої діаманти…». Справді, відчуття любові до Батьківщини особливо загострюються закордоном, за межами рідної землі. Героїня вірша десь між хмарами, прямуючи в літаку до чужої країни, згадує про українські простори. Для неї думки про Україну цінні, мов ті діаманти…
мої діаманти…
Між двох культур є наша солов'їна
Така крихка, але така єдина
Тонка, дзвінка, співуча, росяниста
І ранок позбира краплинки у намисто
Дякую, Господи! Дякую, Боже!
Най на шляхах усіх допоможе…
Хрестик на тілі, в думках цілунки...
Матір небесна, оце обладунки... :)
Ріднії, бажані дітей і брати...
Я заховаю страхи всі за ґрати...
Чисті, прозорі.. утримаю слабкість..
Щоб дарувати сонце й кульбабки...
Хмари-омана, ранок всміхнеться...
І калинова у серці озветься...
Очі закрию - побачу колосся...
І як це мені все передалося?.. :)
Хтось зачиняє фіранки в польоті...
Тільки не я... la ventana...вдалося...
Краєчок неба, пасма рожевим...
Київські ружі... крила... метелик...
Hola, рідненьки! Hola, кохані!
Ви - моя пристрасть, ви - мої рани...
Ви - моє небо, ви - моє терцо...
Ви - діаманти в самому серці!..
3/11/2017 ... десь серед неба)... Київ-Мюнх
Небесна тематика простежується й у другому вірші *Svetlaya*:
ця казкова мить… (небо)
Мені завжди здається, що цими безкраїми
хмарками можна ходити босоніж...
Посміхатися і постійно думати, ну хто? ))
Створив їх такими чудовими, пухкенькими
Для ніжок янголів, ягнеликів і мрій..
Хмаринки мрій, хмариночки тендітні...
А інколи ви схожі на Монблан...
І промені всміхаються привітно
Такий ласкавий сніг моїх уяв...
І ось річки зільються з білим дивом
Озера, плеса, піки, вітряки...
Натхненно муза у душі співає...
Вбирає в себе пристрасно смаки...
Вікно-люстерко обіймуть крижинки...
Малюнки перлів..., ружі - що блакить...
Лети мій Янгол поруч, ми обидва(і)
Так любим небо!.. ця казкова мить...
Бурштину колір вип'ю до останку...
А може це небесні нектари...
Складу всі пазли в коло цього ранку...
Торкнусь теплом рідненкої руки
3/11/2017... десь серед неба) ... Мюнх-Мад
Олег Князь спочатку порадував усіх віршем про зміну пір року. Ще вчора, здавалося, небо плакало дощами, володарював пан Листопад, а вже сьогодні пролітають перші сніжинки, бо Грудень упевнено запрошує Зиму:
Прийшла зима, може, на лижах чи саньми,
Змінивши осені етюди,
З’явився перший день зими,
Дванадцятий з братів, пан Грудень!
Жовтогарячі килими,
Він декорує першим снігом,
Грудень найстарший у зими,
Тож Листопад зайнявся бігом,-
І швидко зник за небокрай,
У дощовому відголоссі,
Його чекають вже на чай,
Вересень, Жовтень й мати Осінь!
Всьому свій час: сонця і тьми,
Спека з морозом календарні,
Сьогодні перший день зими,
Зустрітись привід є в кав’ярні!
Вірші Олега Князя завжди повчальні, злободенні, у них глибока життєва мудрість: «піднявшись в небо, не забули про калюжі, беручи пряник, пам’ятали про батіг!»:
Розмова з дітьми
Про різне хочеться з дітьми поговорити,
зігрівши батьківськими, теплими крильми,
про те що можна з багатьма дружити,
з різноманітними, цікавими людьми!
Хочеться всього якнайбільше розказати,
щоб не здавалися в життєвій боротьбі,
могли самим надійним довіряти,
а вірили завжди лише собі!
Щоб не були до ближнього байдужі,
не забували батьківський поріг,
піднявшись в небо, не забули про калюжі,
беручи пряник, пам»ятали про батіг!
Ще один вірш від Олега Князя:
Потрібні зміни
Висока мрія може подражнити,
спросоння дратівливо посміхнеться,
якщо здалось потрібно щось змінити,
то це скоріше всього не здається!
Стабільність заспокоює всіх наче,
до кардинальних змін не хоче звичка,
нас вибивають з колії невдачі,
а все в житті вирішує дрібничка!
Тож залишайте зручні, теплі стіни,
щоб там почути вам не довелося,
якщо відчули що потрібні зміни,
то час прийшов і це вам не здалося!
Олена Зінченко – ше одна активна учасниця Клубу та зустрічей – прочитала філософський вірш – роздуми про пошук свого «я». Поезія, сповнена глибоких сенсів, усіх зворушила:
Пильнуй себе
Ти будь-кого, прошу, у відчаї не клич!
Знайдеш в собі розраду – тільки слухай –
Бог промовляє нам і креслить знаки
Щодня крізь дисонанси і потік облич
Гостри чутливість, як у дикої собаки,
Сама жаринку в темряві роздмухуй,
Яку твій дух створив із гніту протиріч.
Вразлива… коли зла, сумна, безсила
Чи тільки добре схоче в душу увійти? –
Ні, темний світ завжди чатує і не спить
І та, що необачно в себе шлях відкрила
В хвилини слабкості – то справжня ти?
Пильнуй себе, безцінна кожна мить –
В якусь із них розкриєш дивні крила…
Пильнуй! І зменшити себе не поспішай –
В тобі весь світ – в зіниці, в порусі думок.
Зі страхом прийде бруд, з вогнем – любов.
Втомилась від землі, то подумки злітай,
Твори молитву, вір у диво – прийде строк…
І знай, що все мине і знов… і знов… і знов…
Лише в собі знайдеш свій вистражданий рай.
31.10.2017
Автор тексту - Мар'яна Мисько. Київ, 14.12.17 р.
ID:
765976
Рубрика: Інше
дата надходження: 14.12.2017 16:15:36
© дата внесення змiн: 14.12.2017 16:24:30
автор: Мар`яна Мисько
Вкажіть причину вашої скарги
|
