Холодно взимку збирати гриби -
матеріальні крихкі статки.
Краще плекати забуті дари,
допоки їх не з'їли вовки
у темному - темному лісі пороків.
Надія зверху усе ж майоріла
зорею вселенською, вифлеємською.
На світлий празник Рождества
виблискує одвічне диво,
як білий загадковий сніг,
як чистота небесних книг,
як фіолетове пірнання,
чи з хуртовини виривання
буття сліпих заметів...
Пора прийти уже до штилю,
щоби відчути теплу хвилю
новонародженого Сина.
Й собі хоча б найменшу частку
ковтнути легко зі смаком
тієї сили, що на сіні
в стаєнці бідній ожила.
І стане крихта символом добра,
коли її прийме кожнісінька душа.
І розійдеться світом новина ́:
"А зимоньки мабуть нема,
людських сердець є теплота ! "
І квіти виростуть посе́ред мерзлоти́,
агресію закриють наші пелюстки...
