Люди є. Для підтвердження - з кожного вчинки,
крихти хліба довкола тарілки і гуща на дні,
звички... може одна з них - дивитись на ринку
на пихаті троянди у відрах й лілеї сумні.
Поміж відер свічками сторожиться осінь,
схолодніла за кілька ночей до морозів довкіль.
Ліхтарі вздовж доріг одноногі та босі
незворушно самотні й безчасно статично стрункі.
Клаптик міста, де я завжди йду з дому в люди
й повертаюсь з людей, хто мене перестрів у цей день.
Люди є... й може бути, хтось з них мене любить
і за звичкою з дому дорогою іншою йде.