На носі,- початок зими,-
А ЇЇ як нема,- так і нема...
Вона десь там, далеко...
За Хутором... Отим, що
Михайлівським зветься...
Екран горить,- і точиться розмова, -
Привіт, мій світку!.. Що ти?.. Як ти?.. Де?..
Я в розпачі, голубко чорноброва, -
Що ми творим?.. Ти, - там… А я ніде…
А час не жде… Вже лист упав надворі…
Багато думав… І про те… Й про це…
Не знаю,- ти… Я ж скам'янів від горя…
Нам би зустрітись,- щоб лице в лице…
Вдихнути подих, заглянути в очі,-
Відчути рук забутий водограй...
Ти пам'ятаєш ті травневі ночі,-
Тих почуттів розбурханий розмай?..
Потім розбіглись,- ця війна триклята,
Ці подихи розжарені її,-
Оці "брати"... Ця куля в твого брата,-
Як помста від донецької землі...
Мобіла зблід… Чи згода, - чи догана,-
Життя морозне чи травневий рай?..
- Лечу до тебе... Буду ранком рано...
- Чекаю, ясочко… Цілую… Приїзджай….
Наснаги))) І миру!.. Миру!!. Миру!!! 
