Життя як цвіт весни завжди різниться.
То квітне. то полем колоситься.
То синім морем, хвилі підіймає.
А коли дощ, сумує й днем згасає.
А влітку, сонцем гріє земну кулю.
Щоб було тепло нам, як зло лютує.
Пускає птахів, як моменти щастя.
Щоб завжди небо було ясне, ясне.
А ночі ясні, зорями покриті.
Як цвіт вишень, що землю все покрито.
Що пахне, ароматами всіх манить.
І листям все шумить, а тиша танить.
Життя моє зимою красить всесвіт.
Така холодна, як холодне серце.
Вся біла, ніби чайка в барвах моря.
Я ніби та сніжинка вся прозора..
Життя моє не вірить в слова казку.
А вірить у зимову і прекрасну.
У золото небес і в сніжне срібло.
У іній на деревах й голос мідний.
Я вірю в льодяні хрусткі розмаї.
І вірю в щастя, яке хтось ховає.
Моє життя для всіх завжди загадка.
Я едельвейс в гірських масивах згадки.
Я ніби крига хочу розтопитись.
Хочу ожити вітром закрутись.
Хочу весною завжди розквітати.
Я квітка гір до мене не добратись.
У мене є одне бажання жити.
Сміятись, і безмежно всіх любити.
В обійми кожен дотик пригортати.
Моє життя у мене не забрати.
